Літній відпочинок на «голих» пляжах столиці

Літо у розпалі. Технології ще не дійшли до можливості встановлення кондиціонерів в голови, криза відняла у багатьох Єгипет, Іспанію, Грецію, Туреччину і навіть Крим, а тому затишні (і не дуже) пляжі Києва переповнені відпочиваючими. Коли їдеш через мости над Дніпром, хочеться кричати: «Евріка!» – від такої кількості людей річка ледь тримається в межах берегів. Шум мегаполісу, біганина туристів, пробки… Хочеться бути ближче до води і до природи взагалі. Про звичайні пляжі столиці, відкритих для всіх, відомо кожному. Для тих же, хто хоче відпочити від всіх атрибутів «цивілізованого» життя, включаючи купальний одяг, в Києві є місця біля води, де збираються, в основному, любителі засмагати і купатися голяка.

“Розкручений” гідропарк

Найбільш популярніше серед нудистів-киян місце – так звана Довбичка. Цей пляж ще з часів перебудови є голим. Пляж знаходиться на півдні Труханового острова, близько центру. Дістатися туди відносно легко: від станції метро «Гідропарк» слідувати до Венеціанського містка, перейти його і повернути ліворуч, дійти до ріки і переправитися на човні за 10 грн.

Контингент рясніє представниками різних вікових категорій, незалежно від рівня забезпеченості. Студенти чіпсами з пивом, роботяги в сімейних трусах (на жаргоні ідейних нудистів «текстильники») милуються краєвидами, “інтелегентні”чоловіки готують шашлик, запиваючи його джином чи віскі, жінки перевертаються на пісочку для рівного загару. Довбичка багата своїм контингентом, тому не рідко серед відпочиваючих можна побачити парочки не традиційної орієнтації.

Оболонський пляж: “для своїх”

Другий за популярністю нудиський пляж розташований на Оболоні на затоці «Собаче гирло» відразу за яхт-клубом. Сюди краще добиратися на машині.

Для тих, хто не має власного транспорту, є піший шлях. Треба вийти з метро «Мінська», сісти в троллейбус №24 (або маршрутку №224), їхати до кінцевої зупинки. Потім пройти вглиб природи по асфальтованій дорозі, що веде до яхт-клубу. Його слід обігнути вздовж паркану зліва. Вже тут ви побачите перших вісників голої вдачі.

Тут більш тиха, «дика» обстановка, ніж на Довбичці. Справжні діти природи оболонського розливу свідомо відмовилися від усіх соціокультурних зручностей – туалетів, смітників, роздягалень. На відміну від лісистої місцевості Труханова острова, цей пляж оточує степовий ландшафт, тому тут нічого побоюватися настирливих комарів. Міський пейзаж на протилежному березі нагадує про те, що ви вирвалися з урбаністичної повсякденності, але відійшли від неї недалеко. Хоча не думайте, що тут – суцільна реклама «Баунті». Дно річки, відпускаючи рясну рослинність, немов бере приклад з відпочиваючих, але при цьому прикриває її мутною водою.

Якщо порівнювати з забитою, як Хрещатик у День Незалежності, Довбичкою, на Оболонському пляжі більше простору. Ідейні натуристи кажуть, що люблять влаштовувати лежбища тут, томущо сюди не ступає нога працівників правоохоронних органів та любителів пошпигувати в кущах.

Хто ходить на нудистські пляжі Києва?

Через топографічні складнощі молодь віддає перевагу Довбичці, а на Оболонь найчастіше приїжджають свінгери і парочки сильно за тридцять, і навіть одиночки бальзаківського віку. Але це не означає, що молодим компаніям там не місце.

Інші пляжі: по-зручності

Не тільки ці два загальновідомі, але важкодоступні місця викликають інтерес нудистів. Якщо немає сил і бажання їхати через усе місто на Оболонь або Довбичку, деякі нудисти кучкуються там, куди їм зручніше дістатися від місця проживання або роботи: наприклад, на улюбленими велосипедистами Міністерських озерах (біля траси на Вишгород), диких пляжах Пущі-Водиці, або на озері Алмазному (Троєщина).

Зазвичай нудисти завчасно домовляються про зустріч у затишних місцевостях або ж насолоджуються свободою рано вранці, задовго до приходу основної маси відпочиваючих. Будь-яку інформацію про голу засмагу можна отримати на форумі «Натурізм України» або ж в клубі «Нудисти Києва».