Невідома Одеса: місця, якими не ходять туристи

(Та й місцеві жителі не ходять)

А пам’ятаєте другу частину «Поліцейської академії»? Ту, в якій з’являється банда Зеда, що тероризує весь район. Вони живуть у старому закинутому зоопарку, а Магоні стає агентом під прикриттям і проникає всередину. Так от, про закинутий зоопарк. Це перше, що спало на думку, коли подивилася із моста на Деволанівський узвіз (прим.: рос. Деволановский спуск).

Он-лайн путівники описують його як місце з прекрасним видом на порт, зовсім іншим одеським колоритом, стінами, розмальованими графіті та прекрасними ідеями для концептуальних фото. Додам трохи від себе: місце із закинутими напіврозваленими будівлями, що контрастує з новобудовами, розташованими з усіх сторін. Місце, де можна знімати фільми про зомбі, не турбуючись про декорації.

Узвіз названо на честь Франца Сент де Волана, голландця за походженням, відомого інженера-архітектора, який керував розбудовою Одеси. Дивно виходить: спуск, названий на честь людини, яка створювала місто, майже зруйнований. Міст над Деволанівським узвозом в аварійному стані. Автомобілі тут не їздять, в покритті з’явилося декілька дір.

Під самим мостом – немало цікавих та іноді навіть моторошних речей. Розбиті вікна та фасади. Розвалені та напіврозвалені будівлі. І музей спортивної слави Одеси імені Юлії Рябчинської поруч. Одесити називають депресивний район «канавою» – і розташований він у заглибленні, і вигляд має не кращий. Вулиця схожа на зону відчуження, куди не ступала жодна жива істота протягом тривалого часу. Але насправді місце не порожнє. Недавно тут ще працювали деякі заклади. Люди живуть і досі. Виникали сумніви щодо цього, але вони почали зникати, коли серед вулиці побачила будинок із квітами на підвіконні. А потім остаточно розвіялися, коли на вулицю вийшла жінка і почала кликати собаку. Чотириногий друг виявився не зовсім дружелюбним і вже починав нас лякати, повільно наближаючись і не перестаючи гавкати. Мабуть, ми йому видалися не менш підозрілими, ніж люди які збираються в закинутих будівлях вечорами. До речі, одного із тих «жителів»  вдалося побачити – час від часу у вікні одного із розвалених будинків з’являлася фігура спостерігача.

Майже все тут вкрите графіті – сходи, будинки, міст… Справа в кінці вулиці – покинуте виробниче приміщення і казино, що також не працює. Ходити Деволанівським узвозом буває небезпечно, а в темну пору доби взагалі не рекомендується. Час від часу на голову падають елементи фасадів або, в кращому випадку, штукатурка.

Старовинний квартал в самому серці Південної Пальміри. Бомжі, наркомании та щурі. Нетрі в ценрі міста. Прекрасне розташування і велика територія відкривають багато можливостей для використання, реставрації та розбудови Деволанівського узвозу. Проте їх використовують поки лише асоціальні особи. Ну і ще, час від часу, туристи, які перечитуючи це можуть не зрозуміти, чому вирішили прогулятися саме тут. Цікавість і жага до пригод, іншого пояснення немає.

Інформація для тих, хто все ж вирішить ризикнути: спуститися  на Деволанівський узвіз можна з вулиці Грецької або вулиці Буніна. Якщо пройтися по сусідніх вулицях, складається краще, чіткіше уявлення про «стару Одесу» та з’являється багато вдалих знімків. Проте пам’ятайте: редакція не несе відповідальності за прийняті Вами рішення.