Сергій Жадан підтримав акцію «300 життів щороку»

Темою творів Сергія Жадана виступає в основному пострадянська дійсність. Вона описана і в романах, і в есе, і в поезіях. Твори Жадана – надзвичайно різні. Іноді дивуєшся такому вжитку розмовної та нецензурної лексики, а потім починаєш читати вірші, і вже не можеш повірити, що все це написане однією людиною. Письменник також відомий своїми критичними висловлюваннями про можновладців Харкова, де зараз і проживає.

Вчора відбулася зустріч із Сергієм Жаданом. Подія повинна була пройти в KMArt Yard, але через велику кількість охочих прийти була перенесена в один із дворів неподалік. Черга на вхід була велика, проте організатори працювали оперативно. Зазвичай зустрічі з поетом починаються вчасно, але вчора чекали півгодини. Письменник встиг дати інтерв’ю, пофотографуватися з шанувальниками його творчості, підписати книги. А тим часом прийшло ще більше людей, декому навіть не було де сісти.

У Києво-Могилянській Академії Сергій Жадан виступав не вперше: «Швидше сто перший раз», – пожартував письменник. Вийшов у «Y-футболці» від Олесі Теліженко, розробленій спеціально для кампанії «300 життів щороку». В рамках саме цього проекту проходила зустріч. Для тих, хто не знав, Сергій Жадан розповів, що це – не просто читання віршів чи чергова літературна акція. Всі зібрані кошти підуть на будівництво нового корпусу лікарні «Охматдит».  «Сьогодні звичайно не вдасться зібрати всю суму», – зауважив письменник. – «Але якщо ми і далі будемо влаштовувати подібні акції та розказувати про них друзям, знайомим, родичам, проблема буде швидко вирішена. Коли стане нудно – починайте розходитися. Тоді я зрозумію, що пора закінчувати зустріч. До 11 години час в нас є точно». Сміх.

Вірші були різні – і ті, які виконувалися часто, і ті, які нечасто, і зовсім нові, які ще не звучали у Києві. І вже серед перших поезій чуємо рядки: «Кожна твоя перемога – ще один крок до мети», «Повіривши одного разу, будеш вірити до кінця», «Ніхто ніколи не спинить сутінки і комети». Життєстверджуючий початок, якраз такий, який підходящий для такої зустрічі. Вірші у Сергія Жадана – різні. Колись його навіть запитали, чому стільки разів зустрічаються слова «війна», «страх» і подібні, на що почули у відповідь: «А Ви не пробували рахувати, скільки разів згадується про ніжність, доброту і любов? «Ніжність» взагалі слово-паразит останньої збірки».

Коли якусь поезію доводилося шукати довше, поет жартував або починав розповідати, коли і де був написаний вірш. Аплодисменти після кожної поезії. Неодноразове «дякую». Останній вірш відкриває збірку «Життя Марії» та підсумовує тему вечора: «Хай повернеться згодом, щоб врятувати якщо не нас, то хоча би наших дітей». Довгі-довгі аплодисменти по завершенню. І вже коли вони припинилися, раптом пролунало несподіване: «Почекайте, сядьте. Прочитаю один із найдавніших віршів, написаний в 1993 році. Це займе 15 секунд». На подвір’ї – сміх і схвальний шум.

Коли виходили, зрозуміли, що Сергій Жадан читав вірші півтори години. А здавалося, наче лише 20 хвилин пройшло….