“I’m with you”. Огляд останнього студійного альбому Red Hot Chili Peppers
Новий етап в кар’єрі легендарного гурту Red Hot Chili Peppers почався в 2010 році, коли в команду влився Джош Клінгоффер. Цей закулісний гітарист подорожував разом з колективом і неодноразово замінював Джона Фрусчанте під час концертів. Тоді шанувальники “перців” не знали про молодий талант практично нічого, але батьки-засновники групи в особі Кідіс і Флі повідомили, що після тривалої перерви вони знову планують підкорювати музичні вершини, і Клінгоффер буде працювати з ними над наступними альбомами. З того моменту, затамувавши подих, ми з нетерпінням чекали виходу їх чергової платівки з вельми ліричною назвою “I’m with you”.
Реліз альбому відбувся в кінці серпня 2011 року та одразу ж спричинив за собою безліч розбіжностей. Шанувальники гітарної майстерності Джона Фрусчанте (ред .: в грудні 2009 він покинув групу) порівнювали нового гітариста зі своїм ідолом і критикували гітарні партії в нових треках. А меломани насолоджувались черговим витком в еволюції їхньої улюбленої фанк-альтернативної рок-групи. Як би там не було, навколо старих добрих “перців” знову назрівав неабиякий ажіотаж, чому в цілому раділи всі, хто мав хоч якусь пристрасть до їхньої колишньої творчості.
Звичайно ж, в даному випадку на окрему увагу заслуговує пісня “Monarchy of Roses”, яка відкриває альбом. На мій погляд, також варто відзначити композиції “Look Around” і “Factory of Faith”, адже саме ці треки нагадали мені класичних Red Hot Chili Peppers часів “Californication” і “Stadium Arcadium”. Чесно кажучи, прослухавши всю платівку, я був трохи розчарований. Незважаючи на те що Кідіс все також вміло грав словами, Флі, як завжди, радував своїми басовими вишукуваннями, а у мікшерного пульта стояв Рік Рубін, відчуття після прослуховування залишилися двоякі.
З одного боку, я був радий почути групу, яка свого часу перевернула мої уявлення про якісну музику. Але з іншого – відчував, що цьому альбому чогось не вистачає. Ймовірно, ці чумні хлопці стали жертвами свого давнього перфекціонізму. Тоді, на піку популярності, на хвилі ентузіазму вони створювали незабутні мелодії, на яких виросли цілі покоління. І тепер, через стільки років, їм потрібно було як мінімум повторити ці досягнення, чого зробити так і не вдалося.
Можна не сумніватися в тому, що вихід нового альбому “перців” схвилював мільйони фанатів цієї групи по всьому світу. Але все ж факт залишається фактом – “I’m with you” відверто не дотягує до рівня, якого Red Hot Chili Peppers досягли ще якихось 10 років тому.