Ігор Когут: «Наші випускники – агенти змін»

WeLoveUA презентує другу частину інтерв’ю з директором Українскої школи політичних студій – Ігорем Когутом.

WeLoveUA: Отож, про світоглядний поштовх: один з випускників вашої школи, Олександр Щелущенко, зараз є директором галереї «ЦЕХ». Він заявляє, що саме завдяки УШПС залишився в нашій країні.  Як ви досягаєте прояву такої віри в Україну від ваших учнів?

Ігор Когут: Олександр Щелущенко, як людина мистецтва, став дуже суспільно-активним. Він пропагує сучасне мистецтво як в Україні, так і в усьому світі. А віри в Україну ми досягаємо завдяки цілому комплексу заходів: відбору, побудови дискусії, формального і неформального спілкування між учнями. Таким чином, вони починають розуміти, що не одні, і освічених людей у країні достатньо багато.

Об’єднавшись, випускники школи можуть робити реальні справи, нехай маленькі, або навіть символічні – символ також має велике значення.

Наприклад, один з наших випускників, депутат Сумської міської ради, ініціював проект щодо офіційного використання прапору Європи на муніципальній території. До речі, це відбувалося в 2013 році, за півроку до трагічних подій на Майдані. Тоді подібне було дуже складним процесом. Але такі міста, як Сарни, Суми, Івано-Франківськ, Тернопіль, Кобиляки піднімали прапори Європи. Це – приклад того, як ініціатива одного поширювалася на інших. Це – сила соціального капіталу.

Коли люди довіряють, знають, з ким ділитися своїми ідеями, вони стають соціально активними.

Повертаючись до Олекандра Щелущенко, недавно він підтримав одного з перспективних українських художників Миколу Білоуса. Завдяки цьому, світ побачила серія сучасних календарів, що є справжнім надбанням мистецтва.

Ваша школа багато говорить про інноваційний підхід до подання матеріалу і навчання. Які його головні принципи? Чим він, по суті, інноваційний?

Є два головних принципи. Перший – команда, що готує випускників. Для неї це навіть не робота – це її життя. Другий принцип – дуже жорсткий відбір учнів. Також дуже важливим є те, що в УШПС контактують між собою люди різних середовищ. Серед них – представники як місцевого, так і національного рівня. Це – дуже важливо, адже наша країна є банкротом в плані довіри до неї.

Прикро, що школа не має глобальних масштабів. Ми приймаємо 30 людей кожен рік. Але навіть з такою кількістю учнів УШПС вже має 300 випускників за 10 років. Це, погодьтеся, не так і мало.

Ви згадали про відбір учнів. На сайті школи вказано: для того, аби вчитися в УШПС, потрібно мати значні досягнення в області політики, журналістики тощо. Як саме оцінюється значимість цих досягнень? Чи не є підхід занадто суб’єктивним?

Так, можливо він трохи суб’єктивний. Але відбором займаються справжні професіонали – наглядова рада. Крім цього, для нас є важливою думка випускників. В арсеналі маємо і певні віртуальні інтерв’ю з не те що секретними, але доволі важливими запитаннями – так ми з’ясовуємо наскільки людина самостійна в ухваленні своїх рішень. Подібні індикативні речі серйозно допомагають відібрати потрібних людей.

Не приховую: ми маємо право на помилки, і вони трапляються. Але у 89 відсотках випадків маємо чудове чуття.

Щодо політичних чинників: за 11 років існування УШПС в нашій країні багато чого відбулося. Як змінювався підхід Вашої школи у зв’язку з доленосними подіями в історії України? Зокрема, з подіями на Майдані.

Події на Майдані дуже сильно вплинули на історію школи, хоча курикулум не змінився. Ми і далі говоримо про певні ціннісні речі, а також загальне розуміння процесів реформ, Конституції, верховенства права – це принципи Ради Європи. Звичайно, ми говоримо і про реформи, приділяємо багато уваги питанням екології, охорони здоров’я тощо.

УШПС – не школа молодого політика, тому у її фокусі – не лише політичні питання. В першу чергу, ми готуємо активістів у сфері громадської думки. Наші випускники – агенти змін.

Але, погодьтеся, змінюється і громадська думка. То, може, вчити в 2005-му і 2016-му також треба інакше?
Основні положення залишилися незмінними: наприклад, ми зажди хочемо, аби наші випускники вели врівноважений діалог. Вміння слухати інших – ось чого нам дуже бракує. Наприклад, до подій Майдану за одним столом в УШПС могли дискутувати представники «Партії Регіонів» та інших політичних партій, представники Донбасу.

Звичайно, після революційних подій певна частина випускників відкололася, бо себе не знайшла. І це нормально: ми мали справу з вже дорослими людьми, тому повністю міняти їх переконання не збиралися. Певні люди таки випали з нашої спільноти. Але сама спільнота живе: вона активна на різних рівнях. УШПС, в свою чергу, дає їй певний стимул: клубні зустрічі, конференції, проекти.

Не думаю, що ми сильно міняли програму. Скоріше, ми її вдосконалювали – вводили більше інтерактиву, звертали увагу на роботу з текстами. Для наших учнів дуже важливо почитати Платона, Арістотеля, обговорити філософські тексти тощо. Цим УШПС і унікальна: вона розширює рамки світогляду людей, які вже, здавалося, закрилися у них в силу свого віку.

Третю частину інтерв’ю читайте згодом.