Історія Святогорського Успенського монастиря

У село Зимне їдуть з усього світу!

Святогорський Успенський Зимненський ставропігійний монастир, зведений за пять кілометрів від міста Володимир-Волинський, видно здалеку. Сюди приїжджають автомобілями, велосипедами і йдуть пішки. Побути на службі, помолися перед цілющою іконою – це бажання сотень тисяч вірян, які відвідують святиню.

«Саме тут, у селі Зимне, князь Володимир Великий заклав церкву Успіння Пресвятої Богородиці і Успенський храм, – розповідає настоятелька монастиря, матушка Стефана. – Обителі князь зробив у 1006 році подарунок – ікону Божої Матері, якою його на шлюб з грецькою царівною Анною благословив Константинопольський патріарх. Саме ця давня ікона і є головною, чудотворною святинею монастиря. У 1001 році син Володимира Великого Всеволод Володимирович запросив з Києва монахів, а саму обитель обніс дерев’яним частоколом з сторожовими вежами. Також він звів заміську зимову князівську резиденцію та церкву Святої Трійці. Щодо самої ікони, то вона написана в манері грецького письма на кипарисовій дошці. Згодом, у 1757 році зображення Богонемовляти та Богоматері вкрили срібною позолоченою ризою, а інша частина ікони вкрита пластиною із з чистого золота, прибитою до дерева золотими гвіздочками. Вже у  17 столітті ікону прикрасили перлами, алмазами та іншими дорогоцінним камінням».

Легенда розповідає, що Володимир Великий осліп і тяжко захворів. І вирішив за порадою охреститися, після чого до нього повернулися сили і зір. Коли князь знову почав бачити, то вперше, що він побачив було неземне світло над іконою, якою згодом його благословив на шлюб патріарх. І нині ця святиня є однією з найбільших у православ’ї. У 1724 році князь Казимир Чарторийський продав зимненські землі з монастирем і селами володимирському старості Михайлу Чацькому. Він вирішив пограбувати монастир і підійшов до чудотворного образу і почав зривати з нього коштовності. А тоді з насмішкою й мовив «Ну, православна чудотворна святине, так і не змогла ти врятувати свій монастир?». Ледве мовивши ці слова, він осліп. Сліпим прожив ще три роки і помер. Таку ж долю мали усі його нащадки-чоловіки – за три роки до смерті вони ставали сліпими. Так за наругу над святинею покарала Михайла Чацького та його рід Матінка Божа.

На початку минулого століття монастир було ліквідовано і ігуменя з двома сестрами забравши ікону, виїхали до Житомира.  Коли ж в живих залишилася лише одна із сестер вона попросила настоятелькуКорецького жіночого монастиря взяти чудотворну ікону до своєї обителі на збереження. Таким чином із 1966 року Корецький монастир охороняв таємницю Зимненської ікони, яку всі ці десятиліття розшукували для вилучення в музей. А 23 вересня 1995 року під час святкування 500-річчя Свято-Успенського храму до монастиря повернулася Зимненська ікона. Очевидці розповідають, що напередодні опівночі від Троїцької церкви до самого неба враз зявився вогняний стовп і залунала Херувимська. Подумавши, що розпочалося Богослужіння, прочани направилися до храму, проте він був порожнім – це ангели вітали своїм співом повернення ікони.

З того часу до Зимненського монастиря йдуть і їдуть десятки тисяч людей. Просять у Богородиці допомоги і – отримують її. В головному соборі Зимненського монастиря – соборі Успіння Пресвятої Богородиці зберігається чудотворна ікона Божої Матері, а також святі мощі святителя Миколая Чудотворця, князя Володимира Великого, преподобного Серафима Саровського, первомученика архідиякона Стефана та преподобного Авраамія Працелюбного та древні образи. Сьогодні в монастирі зібрано надзвичайно багато свідчень про дивовижну допомогу Богородиці.