Легенди Києва: Лук’янівка
Київ – стародавнє місто, що славиться не лише своєю історією, а й численними загадками і таємницями. Змінюються часи, змінюються і легенди, проте часто місця, про які розповідають, залишаються тими ж.
Одна із найдавніших київських легенд – історія про змія – що з’явилася ще у князівські часи. Монстр, начебто, оселився далеко за межами міста (хоча не так уже й далеко за сучасними поняттями – в районі заводу «Артем» на Лук’янівці). Лютий змій тримав мешканців міста у постійному страхові, кожного року вимагаючи віддати йому найгарнішу дівчину, яку потім з’їдав. Не змогла уникнути такої долі навіть донька могутнього київського князя. Ну, можливо, не зовсім не змогла… Дівчина була надзвичайно красива, і змій закохався. Вона не упустила свій шанс – почала думати про порятунок: дуже обережно, щоб не викликати підозр, почала випитувати змія про те, чи є хтось сильніший від нього. Як виявилося, знайшовся один парубок – славнозвісний Кирило Кожум’яка. Князівна повідомила про це батькові, а той умовив богатиря відправитися у лігво чудовиська. Кирило Кожум’яка вирушив на далеку Лук’янівку та переміг змія.
До речі, легенда стала джерелом багатьох назв. На Лук’янівці є місцевість, яку називають Змієвою норою. Церкву, побудовану вже за часів християнства поряд з місцем, де за легендою Кирило переміг змія, назвали, звичайно ж, Кирилівською. А ще і до сьогоднішнього дня існує урочище з подвійною назвою Гончарі-Кожум’яки – другу частину начебто додали за вказівкою князя, який вирішив таким чином віддячити рятівникові дочки.
Пройшла не одна сотня років з того часу, а Лук’янівка ще й досі залишається дещо містичним місцем. Наприклад, ще до середини ХХ століття місцеві мешканці розповідали про дивну невідому істоту, що оселилася в озері поблизу заводу «Артем», – така собі київська версія лохнеського монстра.
Всі, мабуть, чули і про «Львівську браму», проте розповідають про ще одну недобудовану станцію метро – «Герцена», – яку начебто планували відкрити між «Лук’янівською» і «Дорогожичами». Вихід зі станції планували зробити поблизу Київського мотоциклетного заводу і Інституту міжнародних відносин. Проте завод невдовзі закрили, і було вирішено припинити будівництво станції «Герцена», так як це стало економічно невигідно. Проте жителі Києва мають власну версію: станція мала бути секретною, і слугувати евакуаційним виходом із партійної школи при ЦК КПУ (так тоді називався ІМВ).