Лоєри ХХ століття. Марко Черемшина – народний адвокат і поет в прозі
Ми багато знаємо про наших співвітчизників письменників, артистів, вчених і спортсменів. Але мало – про видатних українських юристів. WeLoveUA починає серію розповідей про лоєрів.
Іван Семенюк, більш відомий як Марко Черемшина, народився в 1874 році в гуцульському селі Кобаки (нині Івано-Франківська область), яке в той час перебувало в складі Австро-Угорської імперії.
У тринадцятирічному віці поїхав до Коломиї, де закінчив місцеву гімназію. Потім переїхав до Відня, де проживав 10 років і в 1906 році закінчив юридичний факультет Віденського університету. Цікаво, що спочатку Іван їхав вчитися на лікаря, але через дорожнечу навчання за цією спеціальністю, вибрав більш дешеву правову освіту.
Оскільки у нього не було коштів для проходження судової практики в установах Відня, то після отримання диплома доктора права, Іван Юрійович повернувся на рідну землю і тут зайнявся адвокатською діяльністю, 6 років пропрацювавши в містечку Делятин помічником юриста Миколи Лагодінского – члена Віденського парламенту. Відомий факт, що Іван Семанюк безкоштовно допомагав бідним правовими порадами і захищав їх в місцевому суді, а також жертвував гроші жебракам.
Свої перші літературні спроби, Іван робив ще, будучи гімназистом.
У 1901 році вийшла його перша збірка новел «Карби», присвячений життю гуцулів.
Ця книга вже була підписана Марком Черемшиною – псевдонім вказує на рідні краї автора біля річки Черемош, які він любив з дитинства і до кінця життя.
Збірка «Карби» зробила його популярним і отримала позитивні відгуки Івана Франка, Лесі Українки та Михайла Коцюбинського.
В цілому, літературознавці відзначили його як одного з найбільших фольклорних українських письменників.
Правознавець володів кількома мовами, що дозволяло йому в оригіналі читати кращі твори західноєвропейських авторів, крім яких, в його великий домашній бібліотеці були зібрані найкращі дореволюційні українські твори, а також твори російських, польських та інших авторів.
У 1907 році разом зі своїми друзями та однодумцями Черемшина створив в Ворохті патріотичне товариство «Січ».
Майже третина життя Марка Черемшини пов’язана з прикарпатським містом Снятин. У 1912 році він переїжджає сюди на запрошення відомого письменника Василя Стефаника, оскільки прості українці, на відміну від польського і єврейського населення, не мали свого правозахисника.
У місті Черемшина відкрив свою приватну канцелярію. Саме тут, в Снятині, в 1914 році він одружився на місцевій вчительці Наталії Карпюк.
До Першої Світової війни Марко більшу частину часу приділяв своїй основній професії і до літературної творчості повернувся з початком військових дій, коли ивлячись на жахи життя місцевих селян, завів щоденник. На його підставі в 1919 році, після тривалої творчої паузи, був виданий збірник «Село вигинає». Третій цикл творів був присвячений життю селян під владою Польщі.
У 1918 році жителі Снятина довірили Марко посаду бургомістра, але через деякий час, відчувши всю тяжкість покладених на нього обов’язків, залишив відповідальний пост.
Помер український юрист і письменник трагічно і раптово. У 1927 році у Великодень, Марко зі своєю дружиною поїхали на його батьківщину в Кобаки, щоб провідати могилу батька. Повертаючись з кладовища, йому раптово стало погано, і він помер недалеко від батьківської могили. Поховали Черемшину на міському кладовищі в Снятині.
Вдова Черемшини в 1949 році відкрила в їхньому будинку меморіальний музей, у фондах якого налічується близько 4000 експонатів.
Після смерті письменника його твори неодноразово перевидавалися. У 1937 році до 10-ї річниці його смерті у Львові вийшов повний тритомний збірник творів Марка Черемшини.