Оберіг Київської Русі

В кожної епохи є своя визначна віха. Ключовий момент, який назавжди залишається в історії.  Таким моментом стало хрещення Київської Русі в 988 р. Це був той переламний час, коли стираються старі звичаї та вірування, забуваються боги. Звісно це не стається миттєво. Але для того, щоб примирити людей зі змінами необхідно було дати їм щось, що буде втілювати їх нову віру, новий час. Таким символом християнства і стає для слов’ян Свята Софія Київська.

Вічне питання

Насправді, вченні довгий час не могли прийти до єдиної думки – коли ж саме збудували одну з самих найдавніших Київських святинь. Єдиним на той час джерелом були суперечливі літописи. Новгородський літопис вказував на 1017 р., тоді як Нестор записав більш пізній 1037 р. В чому історики дійшли порозуміння – історична постать яка наказала збудувати Святу Софію – величний князь Ярослав Мудрий.

Істину нам розповіло старовинне графіті (підписи або написи), якими в той час привертали схильність вищих сил, підтверджували клятви тощо. Найдавніший з них був віднайдений під фрескою Святого Василя на початку 21 ст., і датований 1022 р. Тобто, не Ярослав закладав Софію (розпочав своє правління в 1019 р.), а його видатний попередник – Володимир Хреститель. І дійсно, більшість старовинних фресок присвячене сценам з життя Володимира, який після хрещення взяв собі імя Василя. А після більш ретельного вивчення, археологи прийшли висновків, що Свята Софія дійсно була заснована Володимиром 4 листопада 1011 р. і закінчена 11 травня 1018 р.

До нас не дійшли імена будівельників, але первинній фундамент Софії залишається без змін вже більше тисячі років, що свідчить про їх виключну майстерність. Пальмову гілку тут передають візантійським архітекторам. Це ж підтверджує і початковий зовнішній вигляд Київської святині – вона дуже схожа на візантійську Софію до її перебудови у мечеть.

Фрески і мозаїки – старовинна мова

В той час на землях сучасної України було дуже мало освічених людей. Лише представники дворянства, деякі торговці та духовники були грамотні і могли доєднатися до біблейської благодаті. Окрім того книги були рідкістю та коштували дуже дорого. Аби долучити більше населення до нової віри, був знайдений простий, але не менш дієвий метод – малюнки та живопис. Таким чином, окрім проповідей люди могли самостійно «побачити» Біблію.

Над фресками та мозаїками Святої Софії  трудилися більше 30 майстрів. Це найбільші в Європі фрески – ними вкрито близько 260 м² Собору. Загалом, за тематикою зображення можна розділити на 3 групи: опис життя княжого роду, євангельські легенди та біблейські оповіді. Причому, що дійсно справжнє досягнення для Київської Русі того часу, під час розпису було застосовано близько 700 різноманітних відтінків фарби (наприклад, одного зеленого тут набереться 34).

Дух місця

З плином часу, зовнішній вигляд Софії та оточуючих її споруд перетерпів суттєві зміни, але не зважаючи на це вона жодного разу не зазнавала значних змін. В кінці 17 ст. вона втратила свій первинний давньоруський вигляд і перетворилася на ту, якою кожен із нас може побачити її зараз.

Але в суспільстві до сих пір передається легенда про справжній київський оберіг – до коли стоять стіни Софії, до тих пір існуватиме Київ. Це вірування склалося в народі після навали татаро-монголів хана Батия в 1240 р. Після цього все місто було зруйноване, над ним височіли лише непохитні стіни Софії Київської – як знак скорого відродження.

Коли в 2011 р. в фундаменті дзвіниці Софії пішла тріщина в результаті будівництва підземного басейну в розташованому неподалік фітнес центрі, жителі міста були дійсно стурбовані. Особливо хвилювалося старше покоління – ті, хто зростав на казках та легендах про Київ. Адже руйнація Софії віщувала загибель міста. Але на щастя, цього так і не сталося до сьогоднішнього дня.