Релігія чи секта?
Що ж, сьогодні WeLoveUa налаштований поговорити про протестантизм. Адже хто такі протестанти? Багато жителів нашої країни навіть поняття не мають ким вони є . Секта, скажете ви? Ну що ж, давайте спробуємо розібратися у цих поняттях.
Протестантизм не відноситься до “стародавніх” релігій, але за обсягами є третім після православ’я (яке офіційно виникло в першій половині IV століття) і католицизму (який бере свій початок з XI століття). Він об’єднує в собі незалежні церкви, церковні союзи та деномінації і офіційно виник у XVI столітті. Походженням своїм зобов’язаний періоду реформації (широкому антикатолицькому руху в Європі наприкінці XVI століття).
Ну, брати і сестри, протестантизм взагалі є основою маси цивілізованих держав, і свого часу складав головну конкуренцію всієї католицької церкви, і, грубо кажучи, є її “частиною” (так як виник при розколі саме католицизму).
Історія розколу
Як вже говорилося раніше, рух протестантів як таких почався ще у XVI столітті в період реформації католицької церкви і відрізнявся своєю ліберальністю. Їх ідеологи стверджували, що людина повинна шукати сенс свого існування і шлях до порятунку не тільки в молитвах, а й у служінні всьому навколишньому світові тим чином, яким він вважає за потрібне. Для них важливішою була турбота про дух християнства, а не дотримання догм.
Як свідчить історія, в 1517 році Мартін Лютер прибив до дверей церкви папери зі словами засудження торгівлі індульгенціями, і цим самим закликав реформувати церковний статут. Цей випадок дав поштовх до виникнення протестантизму в Європі.
Сьогодні ж цей рух вміщує в собі безліч незалежних і самостійних течій, від лютеранства до кальвінізму. Але не дивлячись на “ядро” релігії, дотримання біблійних навчань, альма-матер протестантів, вже не є пріоритетом, багато з них на сьогоднішній день далеко пішли від класичної біблійної спадщини.
Найбільше протестантизм процвітає в скандінавських країнах, Англії, Німеччині та США.
Релігія не культ, або Як позиціонують себе протестанти
Протестанти не вважають себе єдиною церквою, за якою потрібно слідувати. Про це вже говорить багатогранність церков, які слідують протестантським “вченням” і які не мають головного “органу управління”. Їм важлива сама ідея, а не спосіб її здійснення. Бо спочатку було сказано, що важливо служити миру і Богу, а як ти будеш служити – твоя власна справа, бюрократична ж система не служить релігійним цілям, а більш мирським. Саме тому у них немає верховенства або покровительства.
У протестантизмі богослужіння, в порівнянні з католицизмом, значно спрощено і будується на проповідях, молитвах і співанні гімнів, а в молитовних будинках відсутні будь-які елементи декору, статуї або прикраси. Служаться так само молебні, але читаються вони на місцевих мовах.
Вірити в Бога
У протестантів, як в інших напрямах релігії, прийнято вірити в Трійцю: Отця, Сина і Святого Духа, а кількість таїнств зведено тільки до двох – до хрещення і причастя. Для них вкрай важливо, щоб хрещення проводилося тільки тоді, коли людина досягає певного віку і свідомо йде на цей крок.
Для протестантів головним джерелом навчань є Святе Письмо, але загального трактування його немає – кожен розуміє по-своєму.
Культ Богородиці та поклоніння іконам і святим відсутні. Але святі вважаються мудрими вчителями, які повинні служити прикладом для наслідування.
У протестантизмі немає чернецтва, та й різниця між духовенством і мирянами не така вже й велика. А ритуали “шлюбу” або “сповіді” не є чимось величним та особливим, і вважаються просто ритуалами. Тому що для протестанта важливий не сам факт дії, а його значення і сприйняття самим віруючим.
Отже, з усього сказаного можна зробити висновок, що протестантизм – точно не секта 🙂
Якщо без жартів, протестантизм – сильна гілка християнства, і за рахунок того, що в ньому немає особливих навчань і кожен трактує як сам розуміє – число прихильників множиться.
Як стверджують протестанти – людині не потрібен посередник між ним і Богом. Можливо тому ця релігія стала настільки популярною, бо кожній віруючій людині приємно думати, що його молитви йдуть прямо у вуха Господа.