Свято-Успенська Почаївська Лавра
Біжать у Почаїв стежки і дороги,
Там Божії дзвони гудуть,
До нашого Бога, єдиного Бога,
Народи, як води, пливуть.
Саме в цих словах відомої церковної пісні виражається вся любов і шанування Свято-Успенської Почаївської Лаври, яка впродовж багатьох століть була і залишається найбільшим монастирем і православним форпостом на Західній Україні.
За свою історію, обитель пережила чимало драматичних подій: турецька облога, війни, боротьба конфесій, радянський атеїзм і сучасність – все це сприяло посиленню молитовного подвигу насельників монастиря, загартовуванню і зміцненню самого монастиря.
Почаївський монастир розташувався в Кременецьких горах на Тернопільщині. Світло його білих стін і сяйво золотих куполів видно за десятки кілометрів від Почаєва – містечка, який виріс завдяки монастирю.
Явище Божої Матері на Почаївській горі
За переказами, на горі, де нині стоїть монастир, в 1240 році відбулося чудесне явлення Пресвятої Богородиці у вогненному полум’ї. У той час Київська Русь страждала від нападу та розорення татаро-монголами, які тоді зруйнували і Києво-Печерську Лавру. Деяким ченцям вдалося втекти, і вони знайшли притулок в районі майбутнього Почаєва.
Двоє ченців, що молилися на горі, побачили це чудове явище. Його також побачили і пастухи. Після появи Богородиці на камені, де Вона стояла, залишився відбиток стопи, як би розплавлений слід. З каменю забило цілюще джерело,що разом зі відбитком стопи існує і сьогодні і знаходиться під склепіннями Успенського собору.
Заснування монастиря
Щодо підстави є кілька версій. Одна з них розповідає, що монастир заснували афонські ченці на початку XIII століття ще до навали на Русь. Однак, згідно з найпоширенішою версією обитель була заснована Києво-Печерськими ченцями після явища Богородиці на Почаївській горі. Поруч з каменем і джерелом вони побудували невелику Успенську церкву. З часом число братії збільшилося. При цьому потрібно зазначити, що перше зафіксована письмова згадка про монастир датується 1527 роком і знаходиться в грамоті польського короля Сигізмунда I.
Чудотворна Почаївська ікона
У верхній частині царської брами іконостасу Успенського собору знаходиться одна з головних святинь монастиря – чудотворна Почаївська ікона Богородиці, чий зіркоподібний кіот сяє різнокольоровими дорогоцінними каменями. Цей образ був привезений на Волинь грецьким митрополитом Неофітом. Монастирю в кінці XVI ст. її подарувала покровителька Почаївської обителі Ганна Гойська, після дивного зцілення сліпого від народження брата дворянки.
Цей образ вже більше чотирьох сторіч є зосередженням духовного життя як у монастирі, так і в регіоні. Це не музейна реліквія, і не пам’ятник мистецтва, а одна з найбільш шанованих святинь світового православ’я, у якій кожен по своїй вірі отримує духовну, душевну або тілесну допомогу.
Одне з чудес сучасності сталося з 6-річним хлопчиком Юрієм, який втратив після серйозної хвороби слух. Хвороба піддавалася лікуванню, проте воно повинно було бути довгим. У лікарню до хворого його бабуся принесла невеликої образок Почаївської ікони, який залишався біля ліжка Юри. На ранок лікарі повідомили батькам, що дитину виписують. Хлопчик одужав, однак скоро знову трапилися проблеми зі слухом. Тоді якраз в місто привезли чудотворну Почаївську ікону. Пройшовшись хресним ходом з іконою і приклавшись до неї, Юра знову видужав.
На значні свята святиню спускають на спеціальних стрічках до прочан, щоб вони могли прикластися до неї.
Турецька облога
Одночасно чудова і історична подія сталася в 1675 році. Османські війська хана Нурредина оточили Почаївський монастир з усіх боків. Зрозуміло, в обителі не було своїх військ, та й будівлі не представляли для завойовників якоїсь неподоланної перепони. Тоді ченці разом із парафіянами стали усередині молиться. На наступний ранок, коли турецькі завойовники готувалися до штурму, над монастирем з’явилася Пресвята Богородиця в яскравому світлі і оточенні ангелів. Налякане військо стало стріляти в Божу Матір з луків, проте стріли поверталися назад і вражали стрілків. У панічному стані турки стали тікати, вбиваючи на шляху один одного. Частину полонили захисники монастиря. Деякі з нападників прийняли християнство і залишилися жити в обителі.
Період унії
Трохи більше 100 років – з початку XVIII століття і до 1831-32 років монастир був греко-католицьким у веденні ордену Василіан. У цей період було побудовано ряд споруд, серед яких і Успенський собор. Після поділу Польщі в 1795 році, коли землі відійшли Російської імперії, обитель не відразу повернулася в православ’я. Поверненню монастиря посприяла участь василіан у польському повстанні 1830-31 роках. Після цього, царським указом вони були виселені з Почаївської обителі, в яку повернулися православні ченці. Ще одним імператорським указом в 1833 році монастирю було присвоєно статус лаври.
Монах-граф
Відомо, що після однієї знакової події в житті графа Миколи Потоцького, він прийняв чернецтво в Почаївському монастирі. А сталося це так. Одного разу проїжджаючи повз стін обителі, графська карета перекинулася. Розгніваний господар вирішив застрелити кучера. Слуга повернувся в бік монастиря і став молитися, і пістолет Потоцького тричі дав осічку. Здивований дивом, граф присвятив своє життя монастирю, зокрема, сприяв зведенню Успенського монастиря, а незадовго до смерті прийняв чернецтво.
Радянський час
На відміну від центральної і південно-східної України, в західні регіони радянська влада прийшла напередодні Другої Світової війни. Комуністи не закрили Почаївську лавру, як було з безліччю монастирів і храмів, проте, вилучили друкарню, млин, іконописну майстерню, свічковий завод, поля, ліси і сади, що належали обителі. Втративши майже все майно, Лавра продовжувала жити і в радянський час не закривалася. Хоча і зазнала чимало. Наприклад, під час однієї з хвиль гонінь на Церкву в 1960-х роках, був заарештований намісник монастиря архімандрит Аліпій. Одним з факторів, чому монастир не закрили, є його розташування у віддаленій від обласного центру місцевості. Радісною подією в житті монастиря в цей період стала великодня служба в 1975 році, яку вчинив Румунський Патріарх Юстиніан.
Святі Іов і Амфілохій Почаївські
Найвідомішими ченцями Почаївської лаври є преподобні Іов і Амфілохій. До їх мощей, як і інших святинь обителі, щодня приїжджають вклонитися сотні і тисячі віруючих.
Преподобний Іов був уродженцем Галичини та прийшов у Почаївський монастир на початку ХVII століття. Він оселився в окремій печері поряд з монастирем. Він міг тижнями молитися у своїй печері, не виходячи з неї. Незабаром ченці вибрали його настоятелем. Він разом з усіма працював у монастирському саду, зміцнював поруч розташовані греблі. Багато зробив для зміцнення православ’я в період католицької експансії. Преподобний Іов прожив понад 100 років і помер в 1651 році. Його печера сьогодні є однією з лаврських святинь.
Преподобний Амфілохій практично наш сучасник – він жив у XX столітті і помер в 1971 році. Ще за життя монах був відомий далеко за межами обителі завдяки дару зцілення. Він безкорисливо допомагав воякам УПА, рідним партійних діячів, тисячам простих людей, незважаючи на гоніння і часи радянського атеїзму. Найвідоміше його чудо – воскресіння маленької дівчинки.
Цілющі джерела
Джерело від стопи Богородиці знаходиться всередині Успенського собору. Про нього ми розповідали в одній з публікацій (посилання). У тому ж матеріалі ми писали ще про одне джерело, на честь святої Анни, знаходиться в декількох кілометрах від лаври, і хоча не відноситься до нього, проте всі паломники відвідують його на шляху до або з монастиря.
Сучасне життя
Після здобуття Україною незалежності монастир перестав відчувати тиск з боку влади. Лавра відкрила неподалік скит, семінарію, привела до ладу храми, корпуси та територiю, побудувала нові готелі для паломників. У 2009-2013 роках був побудований новий собор на честь Преображення Господнього, який став найбільшим монастирським храмом і одним з найбільших в Україні.
Цікаві факти
- Тарас Шевченко, вражений величчю і красою Лаври, писав етюди з видами Почаївської лаври;
- «Українською Швейцарією» назвав пейзажі Почаєва імператор Микола II;
- Лаврська дзвіниця третя за висотою в Україну – 65 м;
- За рік лавру відвідують близько 1500000 чоловік;
- Один з монастирських храмів, на честь Святої Трійці, побудований архітектором Щусєва – автором мавзолею Леніна;
- Мозаїки цього храму створені за ескізами художника Реріха, пізніше відлученого від Церкви.