Святий козак Петро Калнишевський

6 грудня в Україні відзначається день Збройних сил. Ми вже писали про воїнів, яких Православна Церква прославила у лику святих. Зовсім недавно список святих воїнів поповнив і наш земляк – останній кошовий отаман Запорізької Січі Петро Калнишевський.

Кошовий отаман Запорізької Січі

Петро Калнишевський народився у 1691 році в козацькій родині на Сумщині. Подальші, хоча і нечисленні, дані про нього датуються серединою XVIII століття, з яких відомо, що козак був освіченою на той час людиною і любив читати книги.

У 1762 році Петра вперше обирають кошовим отаманом Запорізької Січі. У тому ж році в Москві відбулася його зустріч з імператрицею Катериною II. Очевидно їй отаман не сподобався, бо незабаром був знятий зі своєї посади, що посідав менше року.

Удруге його вибрали в 1765. На цей раз Петро Калнишевський очолював Січ 10 років – до самого її зруйнування за наказом імператриці Катерини. Варто відзначити, що досі на такий тривалий час нікого не обирали – зазвичай один кошовий отаман обирався максимум на декількох років.

Війна Росії і Туреччини

Під час війни Росії і Туреччини в 1768-1774 роках Петро Калнишевський брав участь у боях під Хаджибеєм (нинішня Одеса) і був удостоєний вищої нагороди Російської імперії – ордена Андрія Первозванного і звання генерал-лейтенанта.

Останній запорозький кошовий був дуже віруючим і багато допомагав українським монастирям і храмам. За все своє життя він на особисті кошти побудував з десяток церков на рідній Сумщині, у Києві та Запоріжжі. Крім цього він багато уваги і засобів приділяв соціальним питанням. У межах «Вольностей Війська Запорозького» діяли 16 церков. При кожній з них були церковно-парафіяльні школи і школи підвищеного типу. Також при храмах розташовувалися госпіталі для немічних, старих і хворих, які утримувалися на кошти святого отамана.

Трагедія Запорізької Січі

Крім зовнішньої роботи, Калнишевський по-батьківськи опікувався і самою Січчю – з одного боку він намагався зберегти всі привілеї козаків, а з іншого – адаптувати козачий уклад життя до нових реалій існування на території Російської імперії. Кошовий отаман підняв матеріальний рівень Запорізької Січі. Крім цього, підтримувалися і козацькі традиції – волелюбність і демократія.

Така свобода дуже дратувала імператорський престол, оскільки Запорізька Січ мала славу держави в державі, та ще й демократичної. Отож, за наказом Катерини II Січ було знищено. Хоча приводом до цього послужили й інші реалії. В очах російських дворян, багатющі запорозькі землі були місцем, де жили грабіжники і бунтарі.

Влітку 1775 стотисячна армія оточила Січ, де на той час перебувало кілька сотень чоловіків, а решта працювали на господарствах. Петро Калнишевський, якому тоді було за 80 років, розумів безвихідь становища, але незважаючи на те, що козаки рвалися обороняти свій дім, не хотів пролиття християнської крові і розпорядився здати зброю і не чинити опір.

Соловецький монастир

Отаман і старшина були заслані в Соловецький монастир на північ Росії. Тут в суворих умовах ув’язнення святий Петро провів більше 25 років. Його камера розміром менше 3 на 2 метри знаходилася в сирому напівпідвальному приміщенні. Світла в темницю надходило мало, а маленьке віконце дивилося на монастирське кладовище.

Режим утримання під вартою був досить суворий. За непідтвердженими даними, праведного виводили з камери до церкви тричі на рік: на Великдень, Різдво і Преображення.

На свободу останній кошовий отаман вийшов лише в 1801 році, коли йому вже було 110 років. За роки ув’язнення, він втратив зір, у нього відросла довга борода і волосся. Однак Петро не знімав свого козацького одягу, що до того часу перетворився на лохміття. При цьому отаман користувався повагою серед місцевих ченців.

Після звільнення, йому було надано свободу вибору щодо поселення. Однак старець залишився в Соловецькому монастирі, де помер в 1803 році.

Питання про канонізацію Петра Калнишевського порушувалося вже кілька останніх років. У цей час збиралися і вивчалися відомості його біографії. У 2008 році він був прославлений у лику святих Українською Православною Церквою Київського Патріархату.

Українська Православна Церква ухвалила рішення про канонізацію отамана в 2014 році, урочисте прославлення у лику святих відбулося в Покровському соборі міста Запоріжжя 13 листопада 2015 року.

Під час богослужіння в центр храму винесли ікону святого Петра Калнишевського, написану спеціально до цієї події. У ікону вставили ​​частину мощей святого.

До слова, так як отаман був похований на території Соловецького монастиря, де його мощі спочивають і зараз, то в даний час їх передача Україні та Української Православної Церкви малоймовірна.