Другій річниці Майдану присвячується: Святі воїни
Будучи за своїм віросповіданням християнами, багато з воїнів намагаються молитовно звертатися до святих, які за життя також несли військову службу, а нині вважаються покровителями воїнства.
З 2009 року в Києві діє єдиний в Україні храм на честь всіх святих воїнів. Розташований він на Дарниці в парку «Перемога». Головною святинею цієї церкви є ковчег із часточками мощей 12 святих воїнів і їх загальна ікона. Про кожного з цих святих ми розповімо в нашій публікації.
Георгій Побідоносець (+303)
Найвідомішим християнським святим воїном безумовно є великомученик Георгій Побідоносець.
Георгій народився на території сучасного Лівану в багатій і віруючій родині. Своє життя святий присвятив військовій службі в Римській армії. Він помітно відрізнявся розумом, фізичною міцністю і хоробрістю, так що з часом став улюбленцем імператора Діоклетіана. У 303 році правитель-язичник розпочав велике переслідування християн. Георгій, припускаючи, що муки торкнутися і його, роздав бідним усе своє майно і перед лицем імператора оголосив себе християнином. Діоклетіан безуспішно намагався відректися святого воїна від своєї віри, після чого був засуджений до нелюдських тортур. Унаслідок кількості і сили винесених тортур Георгія Церква іменує його великомучеником. Зрештою, святий був обезголовлений, зберігши вірність християнству.
На Русі цей святий шанується вже близько 1000 років, адже він був покровителем Київського князя Ярослава Мудрого, який у хрещенні мав ім’я саме великомученика Георгія. Цей святий вважається покровителем православного воїнства, тому в честь нього названо багато храмів на території військових частин і в більшості частин є його зображення.
У 2015 для столичного Спасо-Преображенського собору на Теремках на святій горі Афон, що в Греції, була написана ікона Георгія Побідоносця. Тоді ж цей образ відвідав місця дислокації українських військових у кількох місцях в зоні АТО, де військовослужбовці мали можливість прикластися і помолитися біля ікони свого покровителя.
Іоан Воїн
Святий Іоанн ніс службу у військах вищезгаданого імператора Юліана Відступника. Одного разу йому разом з іншими солдатами був відданий наказ знаходити і вбивати християн. Будучи сам християнином, він навпаки став надавати їм допомогу: заарештованих звільняв, іншим повідомляв про небезпеку, ще іншим допомагав тікати. Крім цього він провідував хворих і втішав скорботних.
Коли ж імператору донесли про це, то Іоанн відразу був схоплений. Після смерті правителя, Іоанн Воїн був звільнений, і продовжив своє життя, служачи і допомагаючи ближнім, і при цьому, удосконалюючись у святості. Помер святий мирно в похилих літах приблизно у другій половині IV століття. В Україні Іоанн Воїн шанується як великий заступник в скорботах і напастях ще з часів Давньої Русі.
Димитрій Солунський (+306)
Димитрій Солунський був сучасником Георгія Побідоносця і також шанується Церквою як великомученик.
Святий народився в грецькому місті Солунь (нині Салоніки) в сім’ї таємних християн. Після смерті батька він був призначений місцевим проконсулом, тобто володів цивільною та військовою владою, набирав і очолював римські легіони. Під час одного з гонінь імператор наказав знаходити і заарештовувати християн. Димитрій цього не зробив, а навпаки відкрито оголосив про свою приналежність до християн. Святого заарештували і привезли на місце гладіаторських боїв, які в той час були одним з видів страти християн. Результат поєдинків був вирішений заздалегідь, адже недосвідченим чоловікам-християнам протистояли кращі професійні бійці-гладіатори. Так, до одного з поєдинків був засуджений юнак на ім’я Нестор. Перед боєм він попросив благословення у святого Димитрія, і той передрік йому перемогу над улюбленим гладіатором імператора Леєм. Так і сталося. Розгніваний правитель наказав відсікти голови Димитрію і Нестору.
Наступні кілька десятиліть над могилою святого Димитрія стали відбуватися чудеса. Над місцем його поховання був побудований храм, а через сто років відкриті його святі мощі, від яких, згідно життєпису, відбувалися великі чудеса як окремим людям, так і всієї Солуні.
Ієрон Мелетинський (+ 298)
Святий Ієрон народився в римській провінції Каппадокія, що на території сучасної Туреччини. Віруючою матір’ю був вихований у християнкій вірі. Ієрон був сильний фізично і володів спритністю. З цієї причини його призвали в загін римських воїнів, який був посланий для знищення поширеного в цьому регіоні християнства. Однак, юнак відмовився служити правителям-язичникам, що переслідували християн. Коли його хотіли силою привести до воєначальника, Ієрон взяв колоду і розігнав посланих до нього солдатів, після чого разом з 18-ма одновірцями зник у горах. Незабаром конфлікт вдалося заспокоїти і їх, разом з іншими новобранцями, відправили в Мелітіну (сучасна Вірменія). Ієрону було видіння, що скоро він помре мученицькою смертю. Прибулим воїнам запропонували зробити жертвоприношення язичницьким богам, однак Ієрон і присутні разом з ним 32 людини, відмовилися, висповідавши християнську віру. Тоді 33-х воїнів жорстко побили і ледь живих посадили в темницю, а вранці обезголовили. Один багатий чоловік викупив голову мученика Ієрона. Пізніше, на місці страти, був побудований храм, куди перенесли чесну главу святого, а за часів імператора Юстиніана (+585) останки святих були знайдені і також перенесені в цю церкву.
Феодор Тирон (+306)
Великомученик Феодор Тирон був сучасником вищезазначених святих. Він народився в римській провінції на території сучасної Туреччини і був воїном одного з полків. Його прізвисько «Тірон» перекладається з латині як «новобранець», що вказує на молодий вік святого. Одного разу за наказом імператора всі воїни повинні були принести жертви язичницьким богам. Будучи християнином, він не міг цього зробити. Феодор був заарештований і засуджений до тортур. Однак, після них святий воїн залишився неушкодженим. Тоді його засудили до спалювання на багатті. Зазнавши мученицьку кончину, тіло святого виявилося неушкодженим вогнем. Мощі забрали християни і перенесли до Константинополя.
Через півстоліття в цьому місті було явлено диво за молитвами великомученика Феодора. У правління імператора Юліана Відступника (361-363), який бажав образити християн, за його наказом на міських базарах всі продукти були таємно окроплені ідоложертовною кров’ю (за канонами Церкви християнам забороняється їсти ідоложертовні продукти). Тоді святий з’явився уві сні місцевому архієпископові і повелів не купувати осквернені продукти і в ці дні їсти коливо (кутю) – зернову кашу з медом. До слова, дотепер, у день пам’яті святого Феодора Тирона, наприкінці богослужіння, відбувається традиційне освячення колива.
Севастіан Римський (+287)
Святий Севастіан народився на території Галлії (сучасна Франція), і освіту здобув у Медіолане (сучасний Мілан). Під час правління імператорів-співправителів Діоклетіана і Максиміліана (284-305) обіймав посаду начальника палацової охорони. Серед військових мав високий авторитет і повагу, оскільки відзначався мудрістю, хоробрістю, справедливістю і старанністю. Будучи таємним християнином, багато допомагав братам по вірі, які страждали від язичницької влади.
Севастіян не боявся сповідувати свою віру і багато проповідував серед римських аристократів. При цьому він сотворив багато чудесних зцілень людей, так що велике число знатних римлян увірували в Ісуса Христа і прийняли хрещення.
Дізнавшись про це, імператор наказав заарештувати християн, так що багато новонавернених було схоплено і віддано на муки. Останнім був затриманий святий Севастіян. Його допитувачем був сам імператор Діоклетіан. Переконавшись у непохитності святого воїна, правитель розпорядився стратити Севастіана. Мученика вивели за місто, прив’язали до дерева і розстріляли з луків. Коли таємні християни прийшли, щоб поховати святого, то виявили, що він живий. Вилікувавшись, Севастіян пішов до язичницького храму і став викривати імператорів-співправителів, що прямували туди. З повторного наказу святий був убитий.
В’ячеслав Чешський (+936)
Святий В’ячеслав або Вацлав – вважається покровителем Чехії та шанується як православними, так і католиками.
Він був сином князя Братислава і після смерті батька, в 926 році, зайняв княжий престол. У період свого правління князь всіляко сприяв поширенню та утвердження християнства на чеських землях, адже до цього тут переважало язичництво.
Молодший брат, князь Болеслав, вихований в язичництві, вирішив зайняти княжий трон і з цією метою убив свого брата.
Відомо, що пізніше Болеслав розкаявся про скоєне. А благовірний князь В’ячеслав був дуже любимий своїм народом, після смерті був канонізований, і став шануватися покровителем Чехії. Його військові обладунки шануються як святині нарівні з мощами.
Фірмос Римський
Даних про святого Фермосе доволі мало. Він разом зі своїми 6-ю братами був воїном в правління імператора Максиміліана (284 – 305). Семеро братів були християнами. Одного разу на Римську імперію напали скіфи, і завдяки братам вдалося зупинити їх нашестя. Тоді правитель вирішив принести жертву язичницьким богам і запросив для цього братів-воїнів. Отримавши відмову, Максиміліан заслав Фірмоса і інших братів на Кавказ. По дорозі, всі брати по черзі прийняли мученицьку смерть. Святий Фірмос помер у містечку на східному березі Чорного моря.
Ілля Печерський (Муромець) (+1204)
Ілля Муромець – легендарний билинний герой-богатир домонгольського періоду Київської Русі. Точне його місце народження невідомо – за однією з версій це селище Морівськ на Чернігівщині, за іншою – село в околицях Мурома.
Відомо, що до 33 років Ілля не міг ходити. Після чудесного зцілення став воїном і служив у військах Київського князя. У народі його також називали «Чоботка» (від слова – чобіт), так як за легендою, він одного разу відбився від ворогів одним лише чоботом.
Наприкінці життя воїн оселився в Києво-Печерській Лаврі, де прийняв чернецтво. Реальність його особистості підтверджують мощі святого, що зберігаються у Ближніх печерах. Згідно з висновками експертизи мощей, для свого часу Ілля був дійсно богатирських розмірів – його зріст становив 177 см. На тілі виявлені численні сліди поранень, а також сліди хвороби хребта, що підтверджують нездатність святого пересуватися до зазначеного вище віку. Також є сліди смертельного поранення – очевидно преподобний загинув при нападі на Лавру половців.
Мардарій Севастійський
Святий Мардарій був у числі 5 мучеників, що постраждали за християнську віру в Севастії (нині Вірменія) в правління імператора Діоклетіана (284 – 305). Сам Мардарій не був воїном, проте бачачи муки воєначальника Євстратія, воїна Ореста та інших, сміливо оголосив себе християнином, за що був страчений.
Феодор Острожський (+1441)
Святий князь Феодор, як і Ілля Муромець, був нашим земляком, адже народився на Волині і належав до стародавнього князівського роду Острозьких.
У 1386 році, після смерті батька, він отримав у спадок волинські міста Острог, Корець, Заслав (нині Рівненська область). Князь доклав чимало зусиль для розвитку і зміцнення Острога, де знаходилася його головна резиденція. У той час волинські землі перебували під владою Литви – союзниці Польщі. Тому, православному князю доводилося вести боротьбу з католицькими правителями, які намагалися насадити свою віру на українських землях.
1410 року волинський загін, очолюваний Феодором, вніс значний внесок у перемогу над військами німецьких лицарів, що напали на слов’янські землі. У наступні роки князь зі своїми військовими загонами допоміг полякам і чехам в боротьбі з тими ж німецькими завойовниками. У 1430 році, коли на чолі Литовської держави став православний князь Свидригайло, православний народ Волині отримав свободу (в 1408 році князь Феодор звільнив Свидригайла з ув’язнення з Кременецької фортеці). Однак, через два роки, новий литовський князь Жигимонт віддав Польщі частину українських земель і польський король Ягайло пішов з походом на Волинь. Святий князь Феодор виступив на захист рідної землі і розбив польську армію, яка зазнала втрат в 20 000 солдатів. Через деякий час Острозький князь звільнив ряд українських міст.
Останні роки життя князь Феодор провів в печерах Києво-Печерської Лаври, де прийняв чернецтво. За заслуги з відстоювання православної віри Феодор Острозький був канонізований у лику святих.
Феодор Ушаков (+1817)
Феодор Ушаков – легендарний флотоводець і адмірал, командувач Чорноморським і Середземним флотами. Вражаючий факт – він не втратив у боях жодного корабля і жоден його підлеглий не потрапив в полон. Відомий своїми блискучими перемогами в російсько-турецькій війні 1787-91 роках. Федір Ушаков вніс великий внесок у розвиток військової справи.
Після виходу на пенсію жив у своєму маєтку в селі Олексіївка (сучасна Мордовія).
В останній період життя адмірал зосередився на молитві і добродійності. Він регулярно відвідував Санаксарський монастир, який знаходився неподалік . В обителі він навіть мав свою окрему кімнату, де тижнями жив і молився під час Великого посту.
Багато особистих коштів пожертвував на потреби монастиря і бідних людей. Канонізований Церквою в 2000 році.