Святиня Студеного моря
Одними із всесвітньовідомих островів є Соловецькі. Саме там знаходиться чудовий монастирський комплекс, у якому подвизалися монахи і святі. Саме там у монастирі знаходяться раки із мощами святих отців Зосими, Савватія і Германа, поклонитися яким їдуть віряни з усього світу. Саме там були страшні табори для в’язнів.
«Соловецькі острови є найбільшим архіпелагом у Білому морі, яке в давнину називали Студеним – розповідає Марія Похозей, яка кожного року їздить на Соловки помолитися у монастирі. – Цей архіпелаг складається із Великого Соловецького острова та островів Анзер, Велика Муксалма, Мала Муксалма, Великий Заяцкий та Малий Заяцкий острови. Також в архіпелаг входить понад 100 маленьких островів. Свідченям того, що у давнину люди вже жили на островах є кам’яні спіралеподібні лабіринти на Великому Заяцкому острові. А в ХІІ – ХІІІ століттях їх починають обживати і в XV століття Соловки увійшли до складу промислових угідь корельського міста Ховри Тойвутової. В 1429 році на острів приїжджає монах Савватій, який разом із монахом Германом разом моляться. Згодом прибуває преподобний Зосима і в 1460-1470 роках було збудовано три деревяні цервки. Царі підтримували будівництва і давали усілякі пожертви для монастиря, який почали зводити у 1582 рроці. Зокрема, Свято-Преображенський Соловецький ставропігійний чоловічий монастир часто відвідував Петро І».
В 1822 році на Великому Соловецькому острові архімандрит Макарій заклав ботанічний сад, який знаходиться між озерами Нижній Перт та Пустинне і займає площу пять гектарів. Нині там росте понад 500 видів дикоративних, лікарських та їстивних рослин та майже 50 видів дерев. На архіпелазі живуть білки, північні олені, зайці, лисиці, а в морі можна побачити морського зайця, грендланлського тюленя, білугу, нерпу.
Однак у ХХ столітті починається трагічна історія островів. У 1920 році червоноармійці ліквідували монастир. Настоятеля обителі архімандрита Веніаміна та його келейника було спалено живцем, частину монахів вислали у заслання. На місці монастиря нова влада організувала колгосп «Соловки» і таріб для примусових робіт куди направляли тих, хто противився приходу радянської влади. В 1938 році його реорганізували у тюрму, де відбували покарання представники духовенства, інтелігенції, медики, дворяни. В роки Другої світової війни на Соловках було створено школу юнг, де зазвичай навчалися підлітки напівсироти, або сироти, яких після навчання відправляли на війну.
«Однак Господь постійно підтримував тих, хто проживав на Соловках, – каже Марія Іванівна. – Свідченням Божої присутності є береза на острові Анзер, яка виросла у вигляді хреста. А в 1980-х роках була відновлена релігійна діяльність. Нині активно відбудовуються храми монстирського комплексу. Квітнуть посаджені монахами квіти, а час показує сонячний годинник, який придумали монахи декілька століть тому. Віряни з усіх куточків світу поспішають до цього святого місця, аби помолитися за тих, хто загинув на початку минулого століття і вклонитися одній із найбільших християнських святинь».