Церкви Подолу. Частина 1
Поділ – це стародавня історична місцевість Києва. Свою назву вона отримала від місця розташування під київськими пагорбами. Саме тут, на березі річки Почайни князь Володимир хрестив Київську Русь у 988 році. Ще з тих часів Поділ відігравав значну роль в житті столиці, так як тут знаходився порт, а також торговельні та ремісницькі споруди. Цей район менше центральної частини міста постраждав за часів Другої світової війни. Тому до сьогодні збереглося багато історичних будівель та архітектурних пам’яток. До слова, найстаріші зі збережених київських будинків знаходяться саме на Подолі і зовсім поряд з ним розташовані найстаріші в Києві пам’ятники. Але це зовсім інша історія, а в цій публікації ми розповімо про подільські церкви, кожна з яких по-своєму унікальна і представляє значну історичну та культурну цінність.
Іллінська церква
Іллінська церква на Київському Подолі вважається найдавнішим християнським храмом Русі, про який відомо з письмових джерел. Вона розташована в декількох десятках метрах від Дніпра і саме з цього храму багато туристів і паломники починають знайомство з церковною історією української столиці.
Цей храм присвячений старозавітньому пророку Ілії і діяв ще за пів століття до Хрещення Русі (988 р). «Повість минулих літ» (поч. XII ст.) Вказує, що за часів князя Ігоря (+945) ця церква була головною в Києві. За переказами, її побудували іноземні християнські купці, які торгували з Київською державою. А місце розташування Іллінської церкви не випадкове – недалеко розташовувався порт.
Відзначимо, що початковий храм був дерев’яним, і є припущення, що в наступні століття він неодноразово перебудовувався. Нинішня будівля Іллінської церкви виконана в стилі бароко і була побудована в кінці XVII століття. У першій половині наступного століття була зведена дзвіниця.
Сьогодні головний золочений купол цього древнього храму видно з багатьох точок Подолу і є свого роду маяком, що вказує на місце, звідки почалося християнство в Києві.
Храм на воді
Церква Миколи Чудотворця відома також як церква на воді і знаходиться в декількох кроках від Іллінської. Вона не така давня, а навіть навпаки, одна з наймолодших в столиці.
Місце і назва цього храму вибрані не випадково. Справа в тому, що неподалік на річкової пристані ще в XIX столітті була побудована невелика каплиця, зруйнована радянською владою в 1930 році. Святий Миколай, на честь якого були зведені обидва храми, з давніх часів вважається покровителем моряків.
Нинішній храм був побудований в 2003 році за ініціативою керівництва Укррічфлоту і є меморіалом на честь загиблих моряків.
Унікальність цієї церковної споруди в тому, що це на сьогодні перший і єдиний у нашій країні храм, що знаходиться прямо в дніпровській акваторії. Він побудований на штучно створеному фундаменті-острівці, а до входу з набережної веде місток.
За десятиліття ця молода церква вже встигла стати ще однією візитною карткою Києва і привертає до себе увагу великої кількості туристів.
Церква Миколая Набережного
Знаходиться зовсім поруч з Ільїнським храмом. Свою назву отримала від близького розташування до Дніпра.
За переказами, нинішній храм був побудований на місці дерев’яного храму XI століття, хоча першу достовірну згадку відносять до XVI століття, коли діяла дерев’яна Миколаївська церква. У наступні століття періодичні пожежі знищили кілька послідуючих дерев’яних церков.
Сучасний кам’яний храм був зведений в 1772-1775 році за проектом київського «майстра бароко» Івана Григоровича-Барського.
За радянських часів церкву закрили, а після війни в ній розміщувався зал для концертів та склад кіноплівок. Під час реставрації на початку 1970-х років були виявлені фрагменти розпису XVIII століття, на яких зображена українська козацька старшина. Духовне життя Миколаївської церкви відродилася в 1990-х роках.
Храм Рождества Христового
Ця церква знаходиться в сотні метрів від вищезгаданої і в самому центрі Поштової площі.
Згідно з китайськими літописами, перший храм на цьому місці згадується ще в 1520 році. У 1807 її розібрали і до 1814 року звели нову – кам’яну і більш простору. На жаль, за радянських часів її, як і більшу частину київських храмів, зруйнували. За винятком деяких деталей її майже в первісному вигляді відродили в 2003 році, а в 2004-му – освятили.
Біля входу в храм встановлена меморіальна дошка, що доносить цікавий факт – 6-7 травня 1861 року в церкві стояла труна з тілом Тараса Шевченка, який везли з Петербурга для поховання в Каневі. Після цієї події за церквою закріпилося народна назва – «Шевченкова». До речі, в правій частині храму знаходиться копія гіпсової посмертної маски кобзаря.
Церкви Києво-Могилянської Академії
Недалеко від храму Миколи Набережного знаходиться найстаріший в Києві навчальний заклад – Києво-Могилянська академія, а в ній – недавно відновлена церква Святого Духа.
Вона була побудована в 1630-х роках невідомим архітектором і є унікальним зразком українського бароко.
У ній молився митрополит Київський Петро Могила і перші покоління студентів академії.
У радянську епоху в Могилянці розташовувалися лікарняні корпуси, тому як вони, так і сам Святодухівський храм був на межі руйнування.
Святиню відновили в 2005-2008 роках.
Благовіщенський храм Могилянської академії – також вельми стародавня споруда. Його побудували в 1740 році замість старої дерев’яної. У церкві проходили урочисті події в житті навчального закладу, наприклад, вибори на посади.
За радянських часів у храмі було влаштовано одну з філій Центральної наукової бібліотеки.
Знову церкву відкрили в 1997 році.
Покровський храм
Покровська церква вважається архітектурною перлиною не тільки Подолу, а й усього Києва. Вона була побудована в 1766-1772 роках київським архітектором Іваном Григоровичем-Барським в стилі українського бароко. До слова, експерти вважають споруду однією з кращих робіт цього майстра.
У храмовий комплекс також входять: двоповерхова прибудова початку XIX століття і дзвіниця другої половини XVIII століття.
Після закриття приходу в радянський час, в ньому розташовувалося відділення обласного архіву. Під час німецької окупації міста в 1941-1943 роках церква була відкрита. Тоді в ній служив відомий священик Олексій Глаголєв, який рятував в храмі євреїв від нацистів. З цієї причини після війни храм не був закритий. Працями отця Олексія в 1950 році почалася капітальна реставрація Покровської церкви. Але в 1960 році її все ж закрили. Тут по черзі розміщувалися різні склади і цехи. У 1981-1982 роках до 1500-річчя Києва пам’ятку Подолу знову відреставрували. Регулярні богослужіння поновилися на початку 1990-х років.
Далі буде…