Віряни приїжджають до Голосіївського монастиря, аби попросити про допомогу Аліпію

Нині до Голосіївського монастиря, що у Києві, стікаються віряни з усіх регіонів України та з-за кордону. А все тому, що свята завжди допомогає тим, хто щиро молиться їй.

«Тому потік людей, які моляться святій подвижниці є безкінечним, – розповідає отець Володимир. – Віряни, а також і ті, хто є далеким від Бога, приїжджають до Голосіївського монастиря, аби біля раки з мощами Матушки Аліпії помолитися і попросити про допомогу. Велика стариця народилася 16 березня 1905 року у селі Вишелей Пензенської губернії у благочестивій сім’ї Тихона і Васси Авдієвих.

При хрещені її назвали Агафією. Її батьки були настільки набожними, що під час Великого посту батько харчувався лише сухарями і відваром соломи. А мати була знана як добродушна жінка, яка турбувалася про нищих, калік і сиріт. На жаль, невідомо де саме майбутня стариця отримала освіту – в гімназії чи в церковно-приходській школі однак вона чудово читала на старословянській мові Псалтир та Молитвослов. В роки революції її батьків розстріляли і дівчинка стала ще більше часу проводити у молитві. Згодом почала відвідувати різні монастирі та храми. Однак у 1930 роках починаються масові репресії проти віруючих і Матушку заарештували. Проте коли вона була у камері смертників, то апостол Петро врятував її. А вже у роки Другої світової війни вона потрапила до концтабору фашистів. Однак і звідти не лише втекла сама, але і допомогла врятуватися сотням інших увязнених. Згодом архімандрит Кронід, який був намісником Києво-Печерської Лаври постриг її у монахиню і дав нове імя – Аліпія. Свій подвиг вона продовжила у дуплі дерева, де ночувала і – постійно молилася».

Велика подвижниця співпереживала біді кожного, хто приходив до неї і щиро молилася Господу за тих, хто хворів, хто потерпав від несправедливості, мав житлові, особисті проблеми, потерпав від злих сил. І – люди відчували дивовижну допомогу, яка приходила після молитв Матушки. Маючи дар прозорливості вона передбачила Чорнобильську трагедію та багато інших подій. Останні роки свого життя – з 1979 по 1988 рік вона жила у крихітній кімнатці на вулиці Затєвахіна. Проте і після смерті люди продовжували йти до її могилки памятатючи слова Стариці «Приходьте на мою могилку, розкажіть про все-все, а я почую і помолюся за вас». Нині ж мощі Матушки знаходяться у Голосіївському монастирі, який почав відроджуватися у 1993 році. І туди нескінченним потоком їдуть усі, хто сподівається на допомогу великої Стариці.

«Пригадую, мені лікарі поставили діагноз «рак» і я ледве не впала у відчай, – розповідає Євгенія Чорній із Житомира. – Постійно плакала. А коли знайома розповіла про Матушку і запропонувала разом поїхати у Голосієво, то  в моїй душі з’явилася впевненість, що все буде добре. Біля раки з мощами святої монахині щиро плакала і просила про допомогу. Вдома мазала хворе місце маселком, яке освячують на раці з мощами, пила освячену водичку і їла сухарики від Матушки, які також привезла з монастиря. А коли приїхала до медиків, то вони лише ахнули і все розпитували хто і як мене лікував. Я ж розповіла, що зцілила мене Матушка Аліпія».