Домініканський собор у Львові
Домініканський собор (Храм Святої Євхаристії або Божого Тіла) – це велична пам’ятка архітектури, яка розташована в самому центрі міста і є, безперечно, однією з найбільш значних візитівок Львова.
Домініканський костел – це один з найкращих зразків пізнього бароко. Велична споруда вражає та захоплює своїм містичним пафосом. На фронтоні височіє вираз: SOLI DEO HONOR ET GLORIA – «Єдиному Богу честь і слава». Зліва над вікном розташований символ домініканців – собака, що лежить на книзі та тримає в зубах палаючий факел – вогонь істини. Цей образ виник завдяки грі латинських слів: монахів називали домініканцями (лат. Dominicanes), тобто послідовниками Св. Домініка. Але назву можна було перекласти як «собаки Господні» (лат. Domini – Господні, canes – собаки).
Домініканці – це перший з католицьких орденів, який оселився на наших землях. Угорська принцеса Констанція виходила заміж за князя Лева і, як вимагали тогочасні закони, повинна була перейти в православну релігію чоловіка, але з якоїсь причини залишилася католичкою. Ось в її свиті і приїхали домініканці – підтримувати Констанцію у вірі.
Перший домініканський храм був побудований ще в княжому Львові. Наприкінці ХІV ст. монахи спорудили готичний костел за проектом Миколи Чеха. Протягом трьох століть він не раз горів та руйнувався, і вже у 1748 році був розібраний через свій аварійний стан. Натомість тут заклали фундамент нового костелу, в основі якого був проект талановитого інженера та архітектора Яна де Вітте (виходець з родини кам’янецьких вірмен, майбутній заступник кам’янецького коменданта та батько Йозефа – чоловіка легендарної куртизанки Софії Вітт-Потоцької). Де Вітте багато працював в Україні: за його проектами зведено ряд будівель в містах Кременець та Почаїв, що на Тернопільщині, в Бердичеві (костел і монастир кармеліток) та інших містах. У 1764 році костел був добудований, але після пожеж 1766 і 1778 років роботи відновилися. У 1865 році побудували дзвіницю, а монастирські келії були частиною попереднього костелу.
З келіями монастиря пов’язана важлива подія: у 1707 році був підписаний договір про союз Росії із Польщею у війні проти Швеції.
Масивний купол Домініканського костелу, який контрастує із сусідньою вежею Корнякта, утворює один з найхарактерніших орієнтирів у силуеті Львова. В архітектурі костелу, що належить до пізнього бароко, відчувається пряма спорідненість із західноєвропейськими пам’ятками – собором Св. Петра і церквою Марії ді Монте Санто в Римі, собором Св. Домініка в Болоньї та костелами Св. Карла Боромеуса та Св. Петра у Відні.
Щодо планування, костел утворює видовжений латинський хрест. З обох боків до нього примикають дві каплиці, посередині – гармонійно організований під купольний простір. Велетенський еліптичний купол наче збирає до центру усі елементи інтер’єру, об’єднуючи їх в одне ціле. Могутні подвійні колони підтримують галереї і лоджії, що прикрашені шістнадцятьма дуже експресивними статуями. Над галереями – колони барабану, на який опирається купол. В куполі барокові скульптури зображують святих домініканського ордену та належать до школи Іоана Пінзеля.
Скульптурний декор пишного та урочистого інтер’єру пронизаний неспокійним і дещо екзальтованим ритмом, який властивий стилю рококо.
Ця експресія внутрішнього оздоблення виступає і ззовні. Всі архітектурні елементи надзвичайно динамічні. Портал вигнутий, фронтони ламані, силуети ліхтаря і скульптур на карнизі врізаються в небо. Фігури святих постають перед глядачем у складних позах і ракурсах, підкреслених гострим та неспокійним ритмом складок.
Всередині храму є низка надгробків. Найцінніший із них – надгробок графині Дунін-Борковської роботи всесвітньо відомого датського скульптора Бертеля Торвальдсена (1816р.). Львівську школу скульпторів репрезентує пам’ятник губернатору Галичини Гауеру роботи Шімзера (1824р.). У 1880 році тут поставлено пам’ятник визначному польському художнику Артуру Ґротґеру скульптора Гадомського. У вівтарній частині розміщені чотири Апостоли роботи М.Полейовського.
За радянських часів храм закрили і розмістили в ньому склад, як і в багатьох інших львівських святинях. Потім тут організували ще й музей історії релігії та атеїзму. З 90-х років музей перейменували в музей історії релігії та перенесли з собору до корпусу келій, а сам собор став греко-католицьким храмом Святої Євхаристії.