Парки Києва: парк КПІ

Не кожен університет може похвалитися власним парком, тим більше таким великим та доглянутим, як парк КПІ. Це гарне місце, популярне серед жителів міста завдяки зручному розташуванню, великій території та затишній атмосфері.

Парк знаходиться в центрі міста, на проспекті Перемоги, за три хвилини ходьби від станції метро «Політехнічний інститут». Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» – найбільший університет України. І один з найпрестижніших. Він був заснований у 1989 році; парк з’явився на декілька років пізніше.

Існує легенда, що стосується появи самого вузу. Цьому начебто посприяв Микола Терещенко – один із найбагатших підприємців того часу. Домовившись з царським урядом про припинення контролю над цінами на цукор, він зобов’язався створити навчальний заклад, де студенти із південно-західних територій могли б вивчати технічні дисципліни. Гуляючи алеями парку важко повірити, що в давнину тут було військове поле – місцевість без жодного дерева чи куща!

Парк майже не постраждав під час Другої світової війни, а з нагоди сторіччя було прийнято рішення провести реконструкцію, що  тривала близько п’яти років. З того часу парк існує у такому вигляді, яким ми бачимо його сьогодні. Алеї викладені бруківкою. Сходинки з’єднують різні яруси. Кожен підйом веде все глибше й глибше в парк, ближче до навчальних корпусів і подалі від міської метушні. Багато лавок. Багато хвойних дерев. Багато ліхтарів (ввечері, коли вони починають світитися, парк стає особливо гарним). Алеї з’єднують парк з корпусами та житловою зоною. Старі сухі або хворі дерева час від часу зрубують, висаджуючи замість них нові. Проте тут є багато таких, що ростуть від самого заснування парку. Наприклад, тут від початку були липова, дубова, ясенова, каштанова алеї, що залишилися і зараз. Сьогодні можна побачити багато декоративних дерев та кущів.

Тут також багато пам’ятників. Скульптура червоного кольору біля входу на честь студентів та викладачів, що загинули в роки війни. Паротяг та літак. Пам’ятник у формі книг, на яких лежить академічна шапочка. В парку розташувалися старі корпуси. Пам’ятники відомим людям. Власна «Алея Слави» з викарбуваними на ній іменами відомих науковців. Біля одного з гелікоптерів нещодавно посадили рідкісне дерево – гінкго-білоба. Це друга рослина такого виду на території парку. Перше росте біля входу уже близько ста років. Кажуть, що його посадив сам Ігор Сікорський, і молодий саджанець розмістився саме біля пам’ятника видатному вченому. Гінкго-білоба – найдавніший вид дерев, що можна знайти на Землі; мало не ровесник динозаврів! Два такі дерева на території парку Політехнічного інституту символізують спадкоємність традицій університету та його надійність. 

В парку Ви не знайдете атракціонів чи якихось розваг. Але вони тут і не  потрібні. Адже у столиці є стільки місць, де можна розважитися, що парк стає унікальним в цьому плані. Поряд – зоопарк. Один із недоліків (чи не єдиний) – відсутність туалетів.

Тут планують організувати інноваційний технопарк, де, крім лабораторій та дослідницьких приміщень, з’явиться коворкінг-центр та кафе. Біля 9 корпусу розташовується студентська платформа «Колізей» – місце, де відбуваються різноманітні заходи. Це також кінотеатр під відкритим небом. Тут показують фільми найрізноманітніших жанрів та тематик. Їх вибирають шляхом голосування. Час від часу тут транслюють футбольні матчі. В парку є відома «вежа» – свого роду креативний простір. Можна піднятися нагору і милуватися краєвидом, або ж зручно вмоститися внизу, щоб відпочивати чи працювати, – у найбільшому технічному університеті, звичайно ж, є вільний wi-fi. А ще іноді можна почути пряму трансляцію програм та інтерв’ю, що проходять на Радіо КПІ. Тут відбувається найбільша снігова битва між студентами різних університетів, фотосушки, Radio Weekend та інші концерти.

Парк КПІ нагадує справжній кампус, який ми звикли бачити у європейських та американських фільмах. Тут завжди багато людей, і всі такі різні. Студенти з книгами. Студенти з гітарою. Просто студенти. Мами з маленькими дітьми. Спортсмени-бігуни. Закохані парочки. Молодята на фотосесії. Хтось приходить подумати. Хтось на побачення. Хтось втікає від щоденних турбот. Хтось вигулює домашніх улюбленців. Якщо Ви не знайшли вільної лавки – нічого страшного: можна зручно примоститися на траві.

А ще тут багато білок – якихось незвичайних білок, майже ручних. Їх можна легко сфотографувати та нагодувати.

Розповідь про парк Національного технічного університету – це більше емоції, ніж факти. Проте причина одна: це місце не може не сподобатися!