Atlas Weekend. Як це було. День 2

Людей менше. Організатори запитали про всі недоліки роботи та вислухали (а точніше прочитали) побажання відвідувачів. Вибачилися за незручності та постаралися виправити все максимально швидко. Так, залишалися черги, але вже менші. Були затримки, але коротші. Діджей Нікіта став Dj Ridiculus. Правда ненадовго. Так почався день 2.

Особисто для мене більшість виконавців стали відкриттям. Тобто я знала про всі ці гурти та чула по декілька їх пісень, проте лайв-виступи – зовсім інше! Тепер слідкую, коли у кого сольні концерти.

Ведучі – все такі ж позитивні та енергійні. Все в таких же оригінальних футболках від радіо «Аристократи» житомирського виробництва. Все так само непомітно рекламують радіо та мерч. Не могла не оцінити один із найперших коментарів: «Гурт не зможе вийти на біс. Вам же треба на останній потяг в метро встигнути». Сарказм найвищого рівня, десять очок Грифіндору. Потім ведучі «трайд ту спік інгліш, бат нот фор е лонг тайм»: «Смотри, мне кажется за нами уже полиция приехала». І ще всі дізналися, що «В Киеве все не из Киева», а «Херсон из зе кэпитал оф арбузы».

Лайн-ап – спокійніший. Us; тоді трохи лірики та драйву від гурту Bahroma і трохи танців від фронтмена Романа Бахарєва; Марія Чайковська з музикою, яка не може залишити байдужим; SunSay – легкі та позитивні пісні, навіть сонце вийшло з-за хмар, Мачете/Токіо – виконавець, який переїхав із Москви до Києва (ну і його гурт) з улюбленими хітами та промовами, що надихають, заставляють посміхнутися і повірити, що все буде добре; трохи дивні та незвичні, але вражаючі латвійці Beissoul & Einius – справжнє відкриття (а ще хлопці зняли відео-послання з України, адресоване до латвійським фанатам); вже всім відомі та улюблені Onuka і The Hardkiss – і це тільки на головній сцені. На Rock The Nation Stage 12 липня з’явилися 5 Vymir, Secret Avenue, Dvoe, Tape Flakes, Гапочка, Epolets, Robots Don’t Cry, Станция Мир.

Окремо хотілося б згадати про The Maneken. На просторах Інтернету знайшла відгук про нелогічний порядок виступів «бо на Манекені всі заснули». Якщо Ви читаєте це і справді мало не заснули під час виступу гурту The Maneken, це точно не його проблеми і не проблеми організаторів. Майже всі танцювали. Багато хто захоплювався фронтменом – Женею Філатовим: «Це він там стоїть? Такий скромний» ­– «Ого! І техніку сам налаштовує!» – «Яка у нього перша освіта? Інженер-еколог?». І улюблене: «Та він всім сучасним молодим виконавцям допомагає музику писати! Всі інші саунд-продюсери «здулися»!». Після останнього зауваження пролунав злобний сміх – просто ідеальний злобний сміх, як в мультфільмах! Якщо хтось впізнає себе в цьому коментарі, знай, вся команда WeLoveUA тобі неймовірно заздрить.

Атмосфера – несподівана. Менше дощу. Більше сонця. Стільки ж позитивних вражень. Прекрасне поєднання спокійних і драйвових композицій та виступів. Мій день пройшов під девізом «поділися музикою з друзями»: відсилала усім назви груп, які треба обов’язково послухати.

Про кого ще не згадали. На території можна було придбати багато чого цікавого – мерч, рюкзаки, листівки та сувеніри авторської роботи і так далі. Просто очі розбігалися! Хто не хотів покидати арт-завод «Платформу» міг залишитися тут і провести безсонні ночі на дискотеці з «Аристократами». Кому не подобався натовп – йшли дивитися фільми (кінопокази відбувалися в обидва дні).

Загальне враження. Нові відкриття, нова музика, нові враження. Побачила деяких знайомих, яких не сподівалася тут зустріти. Білі кеди вже не білі. Але дівчина, яка штовхнула і наступила на ногу одразу ж вибачилась. А вищий від мене хлопець, який став попереду, запитав, чи все ще видно, що там відбувається на сцені. Фотографії на байках заполонили Instagram, а нещасним яблукам у кошику біля лавки можна лише поспівчувати – треба ж було обов’язково діставати їх, фотографуватися і кидати назад.

Знайдеться багато людей, погляди яких розійдуться. Haters gonna hate, що тут ще додати. Але якісь недопрацьовані моменти лише підтверджують той факт, що фестивалю є куди рости. Без перебільшення хочеться сказати, що це – фестиваль майбутнього. А ми тим часом чекаємо на «Respublica fest», «Захід», «Sziget» та слідкуємо за музичним життям в Україні.

До зустрічі на Atlas Weekend 2016!