Більше церкви у політику!?
У Львові є така традиція: перед початком сесії в міській раді перед депутатами та головуючим, тобто мером, зачитує молитву священик від УГКЦ. Це, звичайно, все дуже добре, нагадати їм про існування Бога, про високі моральні цінності, про рай і т.д. Але чому тільки католицький священнослужитель має таку високу честь говорити про неземне, про вічне життя та самопожертву? Чому, якщо Львів завжди був і є конгломератом, де живуть вже не одне століття різні громади: вірмени і грузини, євреї, татари і багато інших. Тому, відповідно є і ціла низка різних релігійних конфесій. Але депутати, яких вибирала вся львівська громада, чомусь вирішили собі, не порадившись з тією ж громадою, що розповідати їм про світле і божественне на сесії може тільки представник греко-католицької церкви.
Вважаю це неподобством, дискримінацією представників інших релігій та розколюванням суспільства. Перед початком сесії в великій сесійній залі перед народними обранцями повинні виступати священнослужителі всіх релігійних конфесій, як представники общин, а не тільки від УГКЦ і тільки для греко-католиків. Можливо тоді, коли читати Талмуд буде єврейський равин, до депутатів швидше дійде, що потрібно робити, як покращити життя громаді Львова. Або ж Коран розбудить совість дппутатів та прагнення до кращого життя, або священнослужитель від буддистської общини, який разом з депутатами почне медитацію в ЛМР і схилить їх до аскетизму та справжньої самопожертви, донесе до них те, що потрібно відріктись від всього матеріального на користь збереження душі для досягнення внутрішньої гармонії, чого, на жаль, їм так не вистачає, дивлячись як важко їм нести цю ношу “народного обранця”. А то проглядається якесь греко-католицьке лоббі у владі. Їм виділяють землю, їм дозволяють вирубувати на користь Церкви старовинні дерева у скверах, санкціонують знищення старовинної лічниці Шептицького, яку митрополит подарував львівській бідній громаді, тому що українці були пригнобленими і не мали своєї лікарні під час Польської окупації у Львові.
В справжньому демократичному суспільстві, яким хоче себе показати львівська мерія, релігія і політика, мають жити в паралельних площинах. І не впливати на діяльність один одного. Тому є думка, що ми живемо в феодальні часи, де є помазаники божі і челядь. Всім зрозуміло, що без таких піарходів в консервативному греко-католицькому центрі України, де більшість виборців кожної неділі ходить в церкву, щоб отримати повістку справ в місті, потрібно мати дуже тісні відносини з церквою, чим сонцесяйний помазаник АІС успішно займається.