Що розповів український музикант після подорожі Росією

Музикант гурту «Вперше чую» і байкер Григорій Вагапов, який нещодавно повернувся з мотоциклетної подорожі Росією, вважає, що українським музикантам варто їздити з концертами в Росію, так само як і російським – в Україну.

«Зараз політичні відносини між країнами дуже натягнуті, і таке безпосереднє спілкування – це остання можливість показувати росіянам адекватність українців, розповідати їм про реальну ситуацію у нас. Спілкування на такому рівні дає шанс, що війна, яку нам нав’язують, нарешті закінчиться. В іншому випадку вона буде роздуватися далі. Вони дійсно впевнені, що, скажімо, машину з російськими номерами на українських вулицях закидають камінням. Коли розвінчуєш ці міфи, запрошуєш їх в гості сюди, і вони погоджуються – це нехай і маленька, але перемога», – вважає Григорій.

Музикант впевнений, що війна, яка точиться між Росією і Україною, інспірована політиками і бізнесменами, які мають від неї прибуток, і не потрібна нікому, крім них: «Війна – це хороший бізнес, і ці люди ним займаються. Ось, наприклад, випадок. Річка Сіверський Донець, з одного боку – українська армія, з іншого – «ЛНР»-івська. І ось з того боку стріляють, а з нашого – не відповідають їм. З того боку кричать хлопці: «Що, хохли, патрони скінчилися?». «Так, економимо». «Так давайте ми вам два ящика передамо, ви в нашу сторону постріляйте, а то нам грошей не заплатять!». Це розповіла мені людина, якій я абсолютно довіряю. І професійні військові налаштовані саме так. Це війна найманців, яких проплачує і та, і інша сторона».

Григорій Вагапов також вважає український і російський народи братніми. «Потрібно не дати цій війні розвернутися, стати глобальною проблемою між нашими народами. Братніми, я впевнений! Тому що інших сусідів у нас немає, у нас ось такі сусіди. І якщо ми будемо плювати в город до наших сусідів і вважати, що нам не потрібні ніякі взаємини, і що вся Росія погана, то нехай ці люди безпосередньо зв’язуються зі мною. Я їм розповім про те, як мене там зустрічали, про те, що в тому ж Сибіру кожен другий – або родом з України, або у нього тут рідня, або бував тут. Нам ніхто не показує по телевізору, як вони переживають через цю війну, як вони на самому початку цих подій виходили на вулиці зі сльозами на очах і шикувалися в марші миру. Я питав: «Хлопці, Крим тепер ваш?». Вони: «Ну, наче наш». «Так може дасте мені 6 соток, я хотів би там пожити? Він же ваш, а?». «Так ми самі туди поїхати не можемо, він став дорожче», – розповідає музикант.