Генеральний директор Google Україна: «Не варю мило. Варю пиво»
WeLoveUA побував на зустрічі з гендиректором Google Україна Дмитром Шоломко. Говорили багато про: книги, стилі життя, і, звичайно ж, про діяльність американської компанії.
У Києві є тисяча і один спосіб провести суботній вечір. Але афіша «Освітньої станції 31В1» змогла зацікавити мене більше, ніж будь-який інше захід. Ще б пак, адже сюди прийшов один з топ-менеджерів самого Google!
Тим більше, Дмитро Шоломко – особистість непублічна. Його немає в соцмережах, він не любить «світитися» у пресі. Можливість поспілкуватися з ним – це воістину удача. Забігаючи наперед, діалог дійсно вийшов відкритим і не розчарував нікого, хто провів цей вечір у компанії з Дмитром.
Зустріч була присвячена літературі та її впливу на становлення особистості гендиректора Google Україна. З перших хвилин стало зрозуміло – Дмитру цікаво проводити час з публікою. «Радий, що ви зараз тут, а не де-небудь в шинку», – почав він свою промову. До речі, людей зібралося дійсно багато. Деякі лише з великими труднощами знайшли собі місця.
Сам «винуватець торжества» розумів, що його розповідь про книги це, звичайно ж, добре. Але діалог завжди краще монологу. З практично двох годин зустрічі лише півгодини Дмитро розповідав, решту часу він відповідав на запитання. «Я зрадію, якщо мене будуть питати про книжки. Якщо ваше питання про Google – теж задавайте. Тільки знайте, що я цьому не радий », – віджартувався він.
Розповідав Дмитро про три твори, які в різний час змінили його життя. Спочатку мова зайшла про «Двох капітанів» Веніаміна Каверіна. «Коли мені було одинадцять, ця книга вразила мене до мозку кісток. Ще тоді почав любити героїв, які не здаються за будь-яких обставин ».
Після цього мова зайшла про «Дюну» Френка Герберта. «Ця книга дуже філософська. Вона сама «глибока» з усіх, що я коли-небудь читав », – пояснив Дмитро. Нарешті, найважливішим твором свого життя гендиректор Google Україна вважає «Бійцівський клуб» Чака Паланіка.
У моєму житті був дуже складний період. Я стояв перед вибором: придушити свої принципи або йти до кінця. Саме ця книга допомогла мені вийти з ситуації гідно.
Дмитро також розповів, що він – великий любитель літератури.
Читаю я багато. Знаходжу час в літаку або перед сном. Зараз у мене на столі лежить ціла стопка книг, і до кожної я з часом доберуся. До речі, часто купую щось цікаве з літератури в аеропортах.
Після цього на Дмитра «посипалися» питання зацікавленої публіки. WeLoveUA також поспілкувався з гендиректором Google Україна.
WeLoveUA: Повертаючись до теми «Бійцівського клубу». Чи є у вас друге «я»?
Дмитро Шоломко: Класне запитання. Мені здається, що є.
Мило варите?
Ні. Варю пиво (сміється).
А яке воно? Типовий «бунтар» або щось зовсім інше?
Так, швидше за все, це саме «бунтар». І коли я вип’ю, це друге «я» іноді «вилазить» (сміється). Не забувайте, що я 8 років грав у рок-гурті басистом. Нашим стилем був Heavy Metal, а іноді навіть Death Metal.
Зараз граєте?
Дуже рідко. А бунтар в мені залишився, звичайно.
Розумію, що для роботи в Google ця риса зовсім не потрібна. Але, як я сказав, мило не варю, зате варю пиво. У прямому сенсі цього слова. У мене із друзями є проект невеликої пивоварні. Також є знайомий пивовар, який розбирається в рецептах і технологіях. За допомогою цього проекту буду своє друге «я» реалізовувати.
Це ні в якому разі не реклама того, що я буду робити (сміється). Просто поки є лише проект, а, як відомо, реалізація будь-якого починання оточена купою нюансів. Невідомо скільки буде коштувати ця пивоварня. Орієнтовно, вона робитиме тисячі пляшок для друзів. Але якщо побудувати її, по грошах вийде стільки ж, скільки пивоварню з оборотом 2 млн. літрів на рік, вкладемо гроші в другий варіант.
Тепер питання про Google. Чи знаєте українців, які працюють в основному офісі компанії в Каліфорнії? Чи є в Google чисто українські розробки?
Можу навести приклад одного українця, який знаходиться на самій «вершині». Не хочу називати його ім’я, хоча, думаю, багатьом воно відоме. Взагалі в Google є 10 рівнів менеджера.10-й рівень – це Ларрі Пейдж і Сергій Брін. Зараз вони, до речі, вже працюють у Alphabet. Я – регіональний менеджер 8-го рівня.
Українець, про якого я веду мову, зараз знаходиться на 9-му. Він керує саме пошуковим механізмом компанії. До речі, ми з ним вчилися в одній школі, і у нас був один і той же класний керівник. Зараз у нього дружина кореянка, він часто приїжджає, ми бачимося з ним.
Дуже багато українців працює в Каліфорнії. Там у них навіть є свій куточок, де вони збираються і спілкуються. Знаю одного інженера, який протягом п’яти років робив back-end для Google (back-end – програмна частина сайту – Прим.ред). Є серйозні керівники-українці і в Європі. Одна дівчина родом з Сум закінчила КНУ, потім отримала ще один диплом в Генті, в Бельгії. Вона довго працювала в Дубліні, а зараз стала одним з головних менеджерів YouTube.
Хочу поставити запитання чисто як покупець. Коли в Україні з’явиться магазин гаджетів Google Play Store?
Скажу чесно: цього ніколи не буде. Поки в нашій країні такі закони з сертифікації та митниці, справа з місця не зрушиться.
Тобто можливість купити той же Nexus 6P нам не представиться?
Все залежить від вендора (корпорації-постачальника – Прим.ред.). Ми постійно змінюємо компанії, які виробляють гаджети лінійки Nexus. Цього року, як ви знаєте, вийшло цілих два смартфона …
…5X і 6P…
Так, один робить LG, інший – Huawei. LG возив сюди Nexus 5 і він непогано продавався. Думаю, сюди ввезуть і 5Х. З приводу Huawei нічого сказати не можу.
А яким телефоном користується гендиректор Google Україна?
У мене Nexus 5. Дуже подобається цей телефон, міняти його не збираюся.
Нарешті, останнє запитання. В офісі Google в США безкоштовна їжа. Чи безкоштовна їжа в офісі в Києві?
У нас навіть краще: ще й алкоголь безкоштовний є (сміється). Відкрию вам секрет: у київському офісі проводиться ремонт, скоро там буде ще зручніше. А безкоштовна їжа – це стандарт Google. До речі, ми часто замовляємо собі щось зовсім некорисне. Наприклад, шоколадні батончики. Це компанія не вітає. У Європі в деяких офісах навіть ставлять на чільне місце фрукти та овочі, а батончики ховають. У нас же все під рукою: хочеш, навіть випити можеш.