ГОГОЛЬFEST 2015. День дев’ятий

П’ятниця, 25 вересня. Це вже 9-й день ГОГОЛЬFEST – ту. Усвідомлення того, що скоро все закінчиться навіює сум на всіх.

Цього дня ГогольФест відкривав павільйон хореографії з виставою Антона Сафонова «Game Zone».

Театральними гастролерами були й Театр.Док з Росії. Вони привезли дитячу виставу «Нилка і Вилка» режисерки Єлєни Греміної. Ця вистава була цікава не лише дітям, але й дорослим.

Як же це ГогольFest без самого Миколи Гоголя? І організатори подумали, що ніяк. Тому режисер Максим Голенко із Bilyts Art Centre показали виставу «Вій 2.0». Це був своєрідне прочитання Гоголя, якому знайшлося прекрасне місце у мистецькому просторі. А в Кіностудії Довженко Дмитро Костюминський представив своє бачення Евріпіда. Вистава називається «Евріпід. Іфігенія в Тавриді. Наречена для терориста».

На сцені академічної музики відбувся не просто концерт. Це був концерт-лекція «З життя вічних двигунів» харків’янина Ігоря Приходька. Цей формат зустрічі був дуже цікавий і захопливий, адже коментарі музикознавця були зрозумілі не лише музикантам, а й і непідготовленій публіці. Прозвучали твори Філіпа Гласса, Еріка Саті і самого Ігоря Приходька, звісно з коментарями та розповідями до кожного.

У павільйоні альтернативної музики відбувся 4-годинний вечір гаражного року, де виступали різні виконавці, а хедлайнерами були швейцарці The Chikitas, які неймовірно запалювали публіку.

Ввечері відбулася сенсаційна прем’єра київського хореографа Крістіни Шишкарьової. Це була нова постановка давно відомого всім балету Ігоря Стравінського «Весна священна». Не знаю чи навмисно чи випадково, але вона назвала свій балет «Священна весна». Зміни й торкалися власне самого тексту, адже був введений читець. Цього явища немає ні у самого композитора Стравінського, ні у широко-відомих постановках Дягілева та Піни Бауш. Ця версія є більш адаптованою під звичайного слухача, адже допомагає краще пізнати суть, якщо знайомитись із твором вперше.

На завершення дев’ятого фестивального дня відбулася прем’єра, яка замикає трилогію Троїцького. Це концерт-перфоманс «Мистецтво любові». Як і в «Мистецтві миру», цю виставу знову розділили на дві чистини. Другою ж слугував новий проект від Dakh Daughters, який має цікаве визначення – дегустаційний тізер «Як я була Алісою…Мистецтво любові». Dakh Daughters знову зібрали чи не найбільшу кількість людей. Як завжди, вони були неперевершеними.