Інститут філології КНУ: погляд зсередини
Багато було сказано про найкращий університет країни, який увійшов до рейтингу топ-500 вищих навчальних закладів світу, багато можна говорити і про Інститут філології. Він з’явився у сучасному своєму вигляді у 2001 році на базі двох відділень – філологічного та іноземної філології і сходознавства, але насправді існує він з самого початку заснування Університету Святого Володимира у 1834 році (такою була перша назва Київського національного університету). Спочатку філологічний факультет входив до складу філософського і називається історико-філологічним; пізніше він був розширений і поділений на три відділення. Тут вивчали класичну та слов’янську філологію, а також історичні науки. Ще пізніше відкриваються західне та східне відділення.
Сьогодні студенти Інституту вивчають понад 30 мов; тут готують фахівців із фольклористики, літературної творчості, медіалінгвістики. Інститут співпрацює із закордонними навчальними закладами, і студенти можуть взяти участь у різноманітних міжнародних освітніх програмах.
Проте це Ви зможете прочитати будь-де. Але який же він насправді, цей Інститут філології Київського національного університету?
Найчисленніший: тут навчається більше трьох тисяч студентів з різних країн, тобто найбільша кількість, порівняно з іншими факультетами. Інтернаціональний: тут можна зустріти людей з різних куточків світу. Тут вивчають в’єтнамську, кримськотатарську, перську та індонезійську мови. Більшість студентів – дівчата. Корпус Інститут філології розташований в самому центрі – на бульварі Шевченка, поряд з головним (Червоним) та «зеленим» (тобто парком) корпусами. З вікон 152 аудиторії, що на четвертому поверсі, видно Майдан Незалежності. Поряд – рок-н-рол кафе «Шалена мама», де гурт «Бумбокс» зняв музичне відео на пісню «Вахтерам».
Тут викладає Олена Цибульська із «ДахаБраха» і навчалася Юлія Саніна із «The Hardkiss». Тут організовують вечорниці та народні святкування, приурочені до різних свят. Тут час від часу проходять майстер-класи з народних ремесел. Працює Британський центр і розмовний клуб. Відбуваються зустрічі з письменниками, поетами та відомими культурними діячами сучасності.
Пари проходять і на четвертому поверсі, і в аудиторіях у підвалі. Не так давно облаштували внутрішній дворик, де дуже гарно та затишно. Там ростуть яблуні, з яких не дозволяють рвати яблука, тому їх і не зривають, а просто струшують. Викладачі не втомлюються повторювати, що це – найкращий університет країни. Всі жахливо запізнюються. Охоронці на вході вимагають показувати студентський, але навіть не дивляться, що на ньому написано і хто зображений. Всередину не дозволяють заходити з кавою. Нещодавно встановили турнікети, на яких причеплені написи «вхід» та «вихід». Проте вони не працюють, а на написи ніхто не дивиться.
Всі прогульники пар збираються в їдальні або в парку через дорогу. Студенти намагаються влаштувати ефектні заходи, проте з цього рідко виходить щось ефектне. Тут часто розповідають про мало не безмежні можливості: будь хоч вчителем, хоч перекладачем, хоч журналістом, письменником чи критиком. А на ярмарках професій, що проходять час від часу, основну частину приміщення займають представники таких успішних компаній як «Фокстрот», «Сільпо», «Фора» і т.д.
Тут у форматі блогу виходить незалежна студентська он-лайн газета «Abzac!», яку читають лише ті, хто туди пише. Ну і їх друзі.
На третьому курсі заставляють вчити вірші на пам’ять. Імена Бодуена де Куртене та Іллі Корнійовича Кучеренка переслідують Вас усі шість років навчання, хоч більшість студентів так і не знає до кінця, який же їх вклад у розвиток філологічної науки. Коли Ви закриєте літню сесію на другому курсі, не виключено, що будете шукати сліди першої перехідної палаталізації в усіх написах, які тільки бачите. А ще Ви точно вивчите таке корисне слово як «алюзія», і почнете помічати її сліди в усьому.
Коли йти від 11 гуртожитку (одного із тих, де живуть філологи) до станції метро «Васильківська» можна побачити справжнісіньких білок та їжаків!
Ми не намагалися розказати про прекрасний факультет найкращого університету країни. Ми постаралися розказати так, як все є насправді. Адже саме ці веселі, цікаві та іноді абсурдні факти складаються у кольорову мозаїку студентського життя.