Історія київського водопроводу
Прийнято вважати, що джерелами водопостачання киян завжди був тільки Дніпро, але це не зовсім так: річки Почайна і Либідь, а також численні струмочки і колодязі поставляли воду в стародавні часи. Наприклад, жителі так званого нижнього міста — Подолу — споживали воду зі струмків, що стікають з високих пагорбів. До речі, біля знаменитого фонтану «Самсон» саме на Подолі археологами були знайдені фрагменти труб із дерева, в основному сосни. Такі труби кріпилися металевими муфтами. Приємно, що дерево екологічно-чистий матеріал для транспортування води, але, на жаль, така вода не зовсім відповідала санітарним нормам.
З історії
В XIX ст. місто стрімко будувалося, було вельми незручно піднімати важкі відра з водою на верхні поверхи у таких умовах. Ось тут і з’явився централізований водопровід, який був відкритий в 1872 році. Куратором будівельних робіт був інженер Аманд Єгорович Струве. Місце водозбору було поблизу пам’ятника-колони Магдебурзького права. «За допомогою парових насосів вода закачувалася в насосні станції, проходила фільтр піском, подавалася у водонапірні башти та резервуари і розподілялася по Києву. Але далеко не кожен киянин мав можливість користуватися водою з централізованого водопроводу. Так, в перший рік свого існування протяжність водопровідної мережі в Києві була всього 24 км, була підведена тільки до 83 садиб заможних киян». Чисельність населення в столиці тоді складала близько 130 тис. осіб.
Спочатку вода якісно очищалася англійськими пісковими фільтрами. «Згідно з усіма технічними умовами фільтр необхідно було міняти 6 разів на рік, але на цьому вирішили заощадити і, як наслідок, через короткий час кияни виявили у кранах дніпровську воду». До місцевої адміністрації надходили скарги мешканців міста.
Сьогодні
Зараз протяжність столичного водопроводу складає вже більше 4 тис. км. Київ забезпечується із 3-х джерел: Дніпровська та Деснянська водопровідні станції і, все ті ж, артезіанські свердловини. А от від споруд найпершого централізованого водопроводу залишився лише фільтр «Палестина» за адресою: Володимирський узвіз. Також реконструйовані водонапірні башти в Хрещатому парку. А час не стоїть на місці, змінюються країни, міста, вулиці… Мало хто пам’ятає такі річки, як Почайна і Глибочиця, а Либідь і зовсім окупована бетонним колектором.
Як і в давні часи, жителі Києва так само приходять на берег Дніпра. На жаль, багато хто з нас рідко замислюється про походження води у своєму крані. Історія водопроводу, як і історія міста, пережила багато неприємних моментів. Зате зараз найбільша проблема це люди, які залишають гори сміття на берегах річок і водойм. Давайте цінувати все, що у нас є і берегти запаси води, які і без того з кожним днем зменшуються при бездумному використанні.