Історія “Київської Русі”: 12 років – від ідеї до свята

«А й сильні, могутні богатирі на славній Русі!» – ця фраза на початку відомого мультфільму змушує мимоволі замислитися: а що ж ми знаємо про Київську Русь, ну, крім тієї, що малюють у мультиках?..

Крім кількох легенд – про Олега, Ольгу, про те, що Володимир хрестив Русь, і Анна Ярославна стала королевою Франції. На жаль, багато з нас не знають про те, що шматочок стародавньої держави знаходиться всього в 40 хвилинах їзди від столиці. Це парк «Київська Русь».

Дорогою в Копачів у нас виникло кілька запитань: чому саме Київська Русь, звідки з’явилася ідея, які проекти та заходи тут відбуваються, фестивалі?.. Що планують запустити найближчим часом? Де шукають експонати для музеїв? Чи багато іноземців відвідує парк? І навіщо будувати все з нуля, якщо є величезна кількість пам’яток, які потрібно терміново реставрувати?

Ми зустрілися з президентом парку Володимиром Володимировичем Янченко, який відповів на всі питання, розповів, чого не вистачає жителям України для успіху і ще багато чого цікавого.

Про ідею

У світі існує багато всіляких парків та місць для відпочинку. Але порівнювати їх, все одно що, питати, навіщо потрібна ракета, якщо є літак. І те, і інше літає, але призначення різне. Так і тут.

Десь в 2003 році з’явилася ідея відтворити Стародавній Київ Х століття. Чому саме Стародавній Київ? Тому що з нього і починається наша історія. Насправді це V-XIII століття, хоча умовно говоримо про Х – період розквіту. Тоді княжив князь Володимир, місто займало 10 га землі з населенням в 2000 городян. І, власне кажучи, створення Стародавнього Києва – це можливість усунути нестачу в нашій державі тієї точки, з якої починається наша батьківщина.

Про культуру

Якщо ми хочемо, щоб ця людина – молода, стара, юна – любила свою батьківщину, їй потрібно дуже чітко показати і роз’яснити, що ж таке батьківщина. Чому це його земля, яка кров у ній тече. Чого взагалі її пращури хотіли від сучасного їм покоління.

Стародавній Київ – це і є точка відліку нашої держави. Показуючи, з чого починалася Україна, ми фактично опускаємо якір.

Якщо ми хочемо зберегти свою ідентичність, припинити відтік молоді в інші держави, зберегти свою незалежність, потрібно, як не дивно, берегти свою культуру, але саме початкову культуру. Це і є основна задача. Так ми зберігаємо той магніт, ту силу, яка впливає на людину. Впливає на рівні біополів, знань, сакральних імпульсів.

Наприклад, скандинави дуже пишаються тим, що вони – вікінги. Вся їхня культура побудована на цьому: ми вікінги, ми найсильніші, ми наймужніші, класні. Греки: ми – елліни, ми збудували культуру для всього світу. А що зробила Україна?.. А вона зробила багато.

Про державу Київська Русь

Україна створила велику імперію – Київську Русь, і фактично створила всю Східну Європу. Ми її християнізували, допомогли перейти з варварства того часу в світ сучасний. Нам належить багато відкриттів, пов’язаних з архітектурою та будівництвом – дерев’яне зодчество; ми володіли знаннями, пов’язаними із ремеслами, військовою тактикою. Ми змусили всіх поважати себе і рахуватися з нашими кордонами.

У той час вважали за честь взяти в дружину киянку або мешканку держави Київська Русь. Королева Франції, Швеції, Данії, Англії і так далі. Тобто, діти правителів того часу почали формувати погляди Європи на світ. Когось навчати грамоті, а когось навчати правильно і гарно одягатися. У той далекий час Римська імперія пала; існувала Візантійська імперія, яку ми знаємо. Київська Русь перетягнула на себе частину всіх знань.

Наша Київська Русь не просто дала поштовх розвитку Європи, а була в авангарді цього розвитку. І це те, що повинні знати наші сучасники. А для чого потрібно це знати? Точніше, як це потрібно знати?

Ось тут в 2003 році в моїй голові й виникла ідея. Якщо немає Стародавнього Києва, про нього і знати ніхто не буде. Мало про нього читати. Його потрібно бачити. Його потрібно відчувати. Потрібно ходити по ньому. Так само як людина ходить в Колізеї і відчуває ту атмосферу… Той хто приходить за знаннями, сідає на ці кам’яні сходинки, і у нього в голові миготять гладіаторські бої, публіка, яка там сидить…

Якщо ми хочемо дізнатися, що таке Київ і його велич, потрібно, насамперед, показати його архітектуру і символічну міць. У першу чергу, через архітектурні будови, його матеріалізацію.

Друге завдання – створення відповідної атмосфери, щоб зрозуміти, які пісні співали, який одяг носили, які прикраси надягали.

Знову-таки, вивчаючи військову справу Київської Русі, ми проводимо паралелі і зрозуміли, що є одними з родоначальників дуже багатьох тактик ведення не тільки війни, а й захисту, оборони. Генетично ми налаштовані на порятунок світу, ділитися з людьми геніальними знаннями, давати їм нові ідеї. Чого тільки коштує, наприклад, Сікорський. Він жив у Києві. Він нащадок київських князів, який весь світ посадив на гелікоптери. І таких прикладів багато. Ось у цьому і є сила стародавнього Києва.

Ось тому і виникла банально проста задача: втілити не просто мрію про незалежність, а зробити країну незалежною через створення сакрального центру, з якого й починається наша батьківщина.

Сила не в грошах, не в кількості банків чи підприємств. Сила держави в першу чергу в знаннях, у спадкоємності і збереженні цього ланцюжка знань, які нанизуються системно. Ці базові знання стають не просто фундаментальними, а керують нашими людьми, роблячи їх сильними.

Про знання

Навіщо молоді керівники, якщо ми даємо молоді знання? Коли людина закінчує освітній заклад, головне, щоб вона отримала правильні знання. Якщо до цього ще з дитинства прищеплювати любов до рідної країни, якщо вона розуміє, що є спадкоємцем своєї батьківщини, що ця земля – її, її предки тут народилися. Їй не потрібно підказувати. Вона сама навчиться, як все влаштувати. Потрібно просто не заважати.

І головне – створювати всі умови для відродження кращих знань, які можна взагалі дати. Тому нашій молоді (та й не тільки молоді насправді!) необхідна інтелектуальна революція. Ми вже були на Майдані, тепер треба діяти по-іншому.

Потрібен стрибок інтелекту. У нас є дуже багато тих, на кого потрібно рівнятися – від княгині Ольги до Сікорського, – і ці люди показали, що через знання можна стати не тільки багатим, але і щасливим. Бо гроші без душі щасливою людину не роблять. Так вже влаштований світ.

Починаючи саме з сакральних знань, від своєї точки відліку, ми отримуємо відповіді на питання про своє походження, про те, хто ми і для чого ми тут.

Більше фото і продовження розмови з президентом парку “Київська Русь” Володимиром Янченком – незабаром на сайті WeLoveUA.