Івано-Франківськ. Частина 2: Цікаві місця
У першій частині матеріалу, присвяченого Івано-Франківську, WeLoveUA познайомив читачів з історією міста. У цьому частини ми розповімо про місця, що представляють історичну цінність.
Ратуша
Івано-Франківська ратуша, безумовно, є головним символом міста і знаходиться в самому його серці. Піднявшись на оглядовий майданчик по 166 сходинках майже 50-метрової будівлі, відвідувачам відкривається чудовий панорамний вид з висоти пташиного польоту.
На площі біля її підніжжя протягом століть відбувалися всі найголовніші події міста. У 1754 році перед ратушею був страчений один з ватажків опришків – Василь Баюрак. Саме на ратуші в 1990 році вперше в Івано-Франківську було піднято жовто-блакитний український прапор.
Першу ратушу, а взагалі їх було чотири, побудував засновник міста – Андрій Потоцький. Вона була дерев’яна і довго не простояла. Вже в той час в будівлі ратуші знаходився міська рада і суд.
Друга ратуша, вже кам’яна, прикрашала місто більше 150 років – з 1695 до 1856 року. Крім вище зазначених муніципальних установ, в ній розміщувалися магазини, а в підвалі – в’язниця. Ратуша була знищена пожежею.
Третя проіснувала з 1871 по 1915 і була зруйнована в роки Першої Світової війни.
Четверту івано-франківську ратушу, сучасну, почали відновлювати в кінці 1920-х років і побудували в популярному тоді стилі конструктивізму. Після відродження, магістрат в ратуші більше не знаходився – після Другої Світової війни в будівлі, спершу, розмістили склади, а потім відкрили місцевий краєзнавчий музей.
Собор Святого Воскресіння
Собор Святого Воскресіння розташований на площі, що носить ім’я митрополита Андрея Шептицького. На стику XIX-XX століть, в 1899-1900 роках, майбутній митрополит Галицький служив в старій відреставрованої церкви Воскресіння Христового, яка стала кафедральної. Цей статус собору зберігся до наших днів. За кілька років до свого служіння в цьому храмі, Андрій Шептицький виділив кошти для його реставрації.
Храм був побудований на місці згорілої церкви ще в 1729 році. У 1752 році через нетривкого фундаменту спорудження розібрали, а на його місці побудували новий костел в стилі австро-баварського бароко. Правда чинним храм був всього 10 років – в 1773 році його закрила австрійська влада.
Церковне життя на цьому місці відродилася в середині XIX століття, коли прийшло в занепад будівлю передали греко-католицькій громаді. За радянських часів храм був закритий, а віруючим він був повернутий тільки в 1990 році.
Сотка
Від іванофранковчан часто можна почути фразу типу «підемо на сотку» або «зустрінемося на сотці». «Сотка» або «стометрівка» – це пішохідна частина, що виникла в 1988 році на початку головної міської вулиці – вулиці Незалежності. Хоча насправді її довжина становить приблизно 450 метрів. Це одне з найулюбленіших місць городян і другий центр Івано-Франківська, після площі Ринок. Тут розташовані кафе і ресторанчики, лавки і книжкові магазини та ін.
Цікаво, що «стометрівка» це перша в нашій країні пішохідна зона і друга в колишньому СРСР.
Костел Діви Марії
Костел Діви Марії – найстаріше збереглося споруда міста. Був побудований засновником міста магнатом Андрієм Потоцьким за проектом французьких архітекторів Бенуа і Корассіні в 1672-1703 роках, як усипальниця роду Потоцьких. У наступні століття костел перебудовувався і прикрашався.
Після Другої Світової війни, з встановленням радянської влади, храм закрили. Спершу в ньому розмістили геологічний музей, а після ремонту, в 1980 році, – художній. До того ж в радянську епоху була зруйнована дзвіниця, яку відродили лише в 2000-х роках.
Відзначимо, що на сьогоднішній день Колегіальний костел Діви Марії – це єдиний храм Івано-Франківська, який не використовується за призначенням.
Ворота колишнього палацу Потоцьких
Це архітектурна споруда – єдина автентична деталь колись розкішної резиденції засновників міста – роду Потоцьких. Ворота, прикрашені лицарської символікою, разом з огорожею свого часу відокремлювали палац від іншої частини міста. Зводився разом з іншими міськими спорудами в другій половині XVII століття.
Примітно, що резиденцію Потоцьких відвідували правителі Польщі і Трансільванії.
У 1801 році через борги палацовий комплекс був проданий і в ньому розмістився військовий госпіталь. У зв’язку з новим функціональним призначенням, будівлі були переплановані і перебудовані, через що первісний вигляд був втрачений.
З 2004 року госпітальне установа покинуло стіни колишнього палацу. Існують плани по створенню музейного комплексу на базі залишилися корпусів. У 2013 році була проведена реставрація воріт, яким надали історичний вигляд.