Як купувати м’ясо?

Ви, напевно, помічали, що у людей радянської епохи, які жили в період тотального дефіциту, є звичка робити запаси. Починаючи від домашньої консервації, закінчуючи крупами і овочами. Обов’язково, якщо купується картопля або цибуля – то мішками. Є мішок картоплі на балконі – ти хороший господар. Ні – голодранцю, живеш одним днем!

Виходячи з принципу таких ось «оптових» закупівель, сформувався у нас і підхід до цінової політики: ми купуємо те, що подешевше, що нам доступно. На догоду цьому купується продукт явно низької якості, другосортний, який їсти неможливо. Якщо його почистити і зрізати прим’яті /підгнилі частини – там і їсти вже нічого. Але зате він дешевший!

Ось і виходить, що виростають цілі покоління, які не можуть собі дозволити хорошу їжу, і ще й передають цей підхід до життя своїм дітям і онукам, формуючи у них інстинкти купувати дешеві продукти і уникати якісну їжу.

…Одного разу взимку 2003 доля закинула мене у службове відрядження на південь Франції, в маленьке містечко Ніцца. Закинувши сумку в готель, я бродив по вузьких вуличках цього курортного містечка, напівсонного в міжсезоння, вбираючи в себе спосіб життя місцевих жителів. Зайшовши в невелику продуктову крамницю, я стояв перед вітриною, на якій громадилися гори різноманітних сирів, в тому числі і десятки варіантів сирів з білою, блакитною і зеленою цвіллю, про які в той момент я тільки читав, але ніколи не пробував.

Я стояв, дивився на ці немаленькі цінники, перекладав в розумі цифри з євро на гривні, і ніяк не міг зважитися щось собі купити. І в цей момент в крамницю зайшла старенька, дуже бідно, але акуратно і чисто одягнена. Я, в порівнянні з нею, у своєму діловому костюмі, з краваткою, шкіряним кейсом, виглядав процвітаючим бізнесменом або державним чиновником. Вона підійшла до прилавка, перемовитися парою фраз про життя з господарем, і купила собі одну платівку сиру з блакитною цвіллю. Так, саме на один бутерброд, один тоненький шматочок. Попити чаю, і отримати задоволення. І це коштувало їй копійки: менше, ніж 50 грам самого дешевого сиру. Вона того ранку пила чай з бутербродом з елітним сиром, витративши на це грошей менше, ніж якби вона купила найдешевший сир, але трохи більше в грамах.

До чого я веду? У ці вихідні у мене був час, і я вирішив побалувати себе стейком власного приготування. Заїхавши на базар у м’ясний павільйон, я з подивом виявив, що сьогодні в Києві кілограм стейка коштує майже стільки ж (різниця буквально в пару гривень), скільки і кілограм сала! Я не кажу про те, що різниці в ціні між стейком та м’ясними обрізками з жилами і жиром в тих же пару гривень. Але основна маса покупців навіть не насмілюються подивитися на стейк, а зосереджено вибирають собі кращі шматочки з гіршого м’яса, яке їм продавці впарюють за ціною ідеального стейка!

Отже, # лайвхак на сьогодні: любіть себе і свій шлунок! Купуйте якісну їжу! Краще менше, та краще!