Як працює Українська біржа благодійності?

Українська біржа благодійності – це єдина в Україні платформа, побудована за принципом краудфандінга. Тільки діє вона виключно у сфері благодійності. Це місце, де зібрано безліч проектів та історій людей, які потребують допомоги. І завдяки Українській біржі благодійності вони можуть бути впевнені, що цю допомогу отримають. Днями ми поспілкувалися з директором УББ Іриною Гуцол і PR-менеджером Тетяною Райковою. 

WeLoveUA: Для початку, розкажіть, будь ласка, про принцип роботи Української біржі благодійності. Як виникла ідея такого формату?

Ірина: Українська біржа благодійності – це місце, яке дозволяє будь-якій людині, що бажає зробити щось хороше і змінити життя на краще, зробити це легко і швидко. До того ж, він отримує можливість контролювати кінцевий результат. Це майданчик, де можна вибрати проблему, яку людина хоче допомогти вирішити, або проект, який він збирається підтримати. Він отримує можливість пожертвувати гроші і стежити за реалізацією обраного проекту, в той же час, залучаючи інших людей, розповідати про те, що якась конкретна історія, людина або лікарня потребує допомоги.

Наша особливість в тому, що ми – своєрідний Kickstarter. Але підтримуємо тільки благодійні проекти і все, що до них відноситься.

В Україні мало майданчиків, схожих на нашу. Серед них є досить хороші, які спрямовані на підтримку культурних і соціальних проблем. Але саме такий благодійний сервіс, який об’єднує безліч історій та інших організацій – єдиний.

Директор УББ Ірина Гуцол

За три роки існування проекту – ми активно стартували в 2012 році – нам вдалося залучити кошти, щоб підтримати і реалізувати близько півтори тисячі абсолютно різних проектів. Це історії людей, які потребують допомоги; допомога з покупкою дуже дорогого обладнання, яке рятує життя не тільки діток, а й хлопців в зоні АТО; це культурні та спортивні проекти. Але, на жаль, наші реалії такі, що левова частка (понад 90% з тих коштів, залучених на благодійність) – це підтримка у сфері охорони здоров’я. За три роки нам вдалося «накраудфандити» величезну кількість коштів на проекти, зібравши більше 56 млн. гривень.

Насправді, якщо говорити не просто про гроші, це допомога більш ніж 100 різним благодійним організаціям у реалізації проектів, які допомогли врятувати життя тисяч людей.

Це допомога багатьом установам – лікарням, школам, інтернатам. Підтримка ініціатив, спрямованих, наприклад, на покупку речей для переселенців та дітей-сиріт. Допомога геріатричним центрам, де живуть літні люди, за якими, на жаль, нікому приглядати. Величезна кількість різних-різних проектів.

Татьяна: Це  тварини.

Ірина: Так, тварини. Але, скажімо так, в 2012 році, до всіх цих подій, які дуже сильно змінили Україну і українців, проекти, спрямовані на допомогу тваринам, підтримувалися більш активно. Але ситуація в країні змінилася і показала, що ті незахищені верстви населення, які потребують підтримки, цієї підтримки не отримують. Значить нам потрібно було посилити старання і продовжувати допомагати.

Ми в дуже хороших стосунках з різними волонтерськими рухами, які займаються допомогою в АТО. Ми розуміємо, що не допомагати просто не можемо.

Завдання нашого проекту – дати людині можливість вирішити, кому він хоче допомагати. Не вирішити за людину, а показати, що є різні напрямки, і, залежно від того до чого у вас лежить душа, частиною чого ви хочете стати, яку проблему ви хочете вирішити, ви можете дуже швидко зайти, вибрати, допомогти і простежити, на що пішли гроші.

Дуже важливо, як показав цей рік, не просто просити гроші, апелюючи до почуття жалості і співчуття, а пояснювати, спілкуватися, розповідати, як ти будеш вирішувати проблему, на що ти витратиш кошти, витрачати їх ефективно. Наш майданчик теж це забезпечує. Ти можеш побачити, на що планується витрачення грошей, що вже було куплено, який результат був отриманий в результаті.

Як ви вибираєте проекти? Кожен може звернутися з проханням або пропозицією?

Якщо б ми реалізовували всі ці проекти самостійно, то їх було б у кращому випадку 50, не більше.

Ми вибрали інший шлях: у нас публікуються проекти тільки від партнерських благодійних організацій. Це наші оператори допомоги, ті фонди, які ми перевірили і з якими уклали договори. Тобто ми контролюємо, як вони реалізують проекти, а вони нам повністю про них звітують.

Саме ці фонди подають проекти, які після верифікації публікуються у нас на сайті.

Якщо людині потрібна допомога, йому спочатку потрібно звернутися в один з партнерських фондів, який подасть проект до нас. Ця модель дозволяє нам одночасно обслуговувати більше ніж 500 проектів.

Питання не в тому, щоб просто зібрати гроші. Необхідно облаштувати все так, щоб вони дійшли до кінцевого адресата, і проблема була вирішена. Саме так працює наша платформа.

Чи встановлені дедлайни для збору коштів чи все залежить від конкретного проекту?

Ірина: Все дуже залежить від проекту. У нас немає такого принципу: збираєш 100% і лише після цього отримуєш гроші. Ні, ми так не працюємо. Якщо це проекти, пов’язані з можливістю поетапної реалізації, то вже в процесі збору коштів, при необхідності і за запитом автора проекту та благодійного фонду, ми їх перераховуємо на лікування. Тому що якщо питання йде про покупку медикаментів, якихось ліків, оплату курсів реабілітації дитини, ми не можемо чекати невідомо скільки, поки всі сто відсотків будуть зібрані.

Татьяна: Також ми повідомляємо донора проекту офіційним листом, розміщеним в розділі «Документація», пишемо в блозі проекту, щоб люди бачили, що частина зібраних коштів вже була витрачена.

Ірина: Також ми повідомляємо донора проекту офіційним листом, розміщеним в розділі «Документація», пишемо в блозі проекту, щоб люди бачили, що такі майданчики існують по всьому світу, і працюють дуже активно. Є й JustGiving, і Global Giving, і BetterPlace, і багато інших. Вони дійсно функціонують як своєрідний інструмент, що дозволяє благодійним фондам, що працюють над рішеннями у своїй сфері, оперативно комунікувати зі своїми благодійниками, збирати гроші, звітувати, показувати ту роботу, яка ведеться. Ми зі свого боку теж ведемо плідну роботу з фондами. У нас дуже серйозно прописані критерії по звітності та прозорості. Звичайно, ми намагаємося бути гнучкими з позиції оперативності, але найважливіше, що всі проекти, на які збираються гроші, реалізуються в законосфері. Є повні звіти, і людина, яка пожертвувала, може отримати відповідь на те, що сталося з його грошима.
Частина зібраних коштів вже була витрачена.

У нас є і механізм перенаправлення коштів. Бувають ситуації, коли проекти скасовуються. Причина може бути як позитивна, так і негативна. Наприклад, знайшовся інший благодійник. Або призначене лікування виявилося неефективним і його потрібно скасувати і поміняти. У цьому випадку ми можемо переглядати мету, якщо вона не суперечить загальному збору. Якщо не на лікування, то на інший препарат. Або не так на препарат, а на операцію. Або не так на операцію, а на інше лікування. Або ж ми даємо можливість благодійникам самим перенаправити ці гроші на будь-який інший проект на нашій платформі. Або залишаємо в скарбничці в категорії «Здоров’я». З неї ми підтримуємо самі термінові проекти.

Не секрет, що для дітей зібрати гроші легше, ніж для підлітків або дорослих. А на купівлю медичного обладнання (яке врятує сотні і тисячі життів!) зібрати ще важче. Скарбничка дозволяє нам бути більш гнучкими. І якщо люди довірили нам (а ми дуже цьому раді!) можливість правильно і ефективно розподілити ці кошти, ми можемо використовувати гроші для підтримки надтермінових проектів.

Також ми підключаємося до різних цікавих акцій спільно з корпоративними донорами та іншими фондами. Серед найяскравіших, наприклад, – «Частинка серця», коли в 2014 році Максим Бахматов жив у вітрині магазину. Завдяки цьому ми зібрали більше мільйона гривень на купівлю серцевих імплантів для 32 дітей і провели операцію по їх установці.

Є одна масштабна ініціатива, реалізацією якої ми займаємося вже три роки. Це «Пробіг з вірою в серці», який ми проводимо разом з компанією Danone.

У різних містах організовуються пробіги. Приєднується дуже багато людей, багато корпоративних команд. Цей проект реалізується благодійною фундацією «Відкриті серця». Ми відповідаємо за залучення, збір коштів і контроль, а вони – за купівлю медичного устаткування й передачі його в лікарні. І таке фокусування допомагає бути більш ефективними.

Також є інші проекти. Ми з «Київстаром», наприклад, минулого року реалізовували «Мільйон для лікарень» – купувалося обладнання для госпіталів, де лікують постраждалих в зоні АТО.

Є маленькі проекти, коли гроші на допомогу перераховуються за «лайки» і «шери». Наприклад, на закупівлю обладнання в центри для маленьких недоношених малюків. Зовсім недавно стартував проект «Нетерплячки». Він спрямований на те, щоб привернути увагу до недоношених діток. Одним з позитивних моментів було те, що приєдналися учасниці конкурсу «Міс Україна» різних років. 17 листопада відбувся флешмоб – ми запускали білі кульки на Софійській площі.

Насправді у сфері благодійності є дуже багато яскравих цікавих проектів, але ми спеціалізуємося саме на краудфандонгу, на фандрайзингу коштів на ці проекти. Ми дуже дорожимо кожним нашим партнером і оператором допомоги, який теж веде цю роботу. І наше завдання – допомогти їм у цьому, а також створити майданчик, де можна збирати кошти протягом реального часу. Дуже добре працювати, коли ти можеш відразу ж дати людям можливість побачити, як все відбувається. Які є акції, скільки грошей потрібно, скільки зібрано, хто підтримує.

Якщо є якісь новинні сюжети, люди можуть бачити, як копієчка по копієчці, гривня до гривні збираються величезні суми грошей. І ти розумієш: те, що здавалося недосяжним, вже реалізовано.

Є ще такий момент. Дуже часто, коли у людини якась проблема, до тебе звертаються за допомогою і говорять, що потрібно буде зібрати півмільйона гривень. Люди стають перед завданням: соромно дати 10 гривень, це ж нічого не вирішить, тому краще не допомагати. Всі ці механізми, навпаки, спрямовані на те, щоб показати, що ось такими маленькими зусиллями ти можеш вирішити величезну проблему. І це нормально.

Якщо ти можеш дати 10 гривень, значить, ти готовий їх дати і хочеш це робити. Ти повинен розуміти, що не тільки світ навколо тебе, але ти сам зробив власний внесок і став причетним до вирішення якоїсь складної проблеми, став частинкою цього. Ти зміг змінити не тільки світ навколо себе, але й чиюсь долю.

Які труднощі виникають у сфері благодійності в Україні сьогодні?

Ірина: Мені здається, що найголовніша трудність, – це, знову-таки, відсутність механізмів, які дозволяють зробити благодійність прозорою та простою як для того, хто жертвує, так і того, хто цим займається. Якщо ти офіційно зареєстрована благодійна організація, у тебе є дуже жорсткі обмеження, створені якимись певними вимогами. Найчастіше вони не дають тобі бути досить мобільним, щоб реалізовувати цілі і завдання, які стали дуже гострими.

Це призвело до розколу на волонтерів та благодійні організації, який стався в нашому секторі. В один час почалося навіть протистояння: волонтери – це добре, а організації – це погано; одні дуже закостенілі, а інші дуже мобільні. І зараз ми всі, завмерши, розраховуємо на те, що ці поняття все-таки зіллються назад в «благодійність». Не буде поділу. Іноді створюється враження, що хтось зіштовхує нас лобами. І це неправильно.

Є організації, діяльність яких спрямована на пошук системних рішень проблем, а є ті, які вирішують проблеми, що виникли тут і зараз. Особливості України в ці роки показує, що нам потрібні обидві системи. Ми сподіваємося, що все нормалізується. Але соціальні проблеми нікуди не зникнуть. Хочеться вірити, що всі ці молоді організації, які працювали подекуди закриваючи очі на вимоги закону, не підуть, чи не розчаруються, а переллються вже в системні організації, які будуть далі працювати над цими проблемами.

Які основні тренди у сфері благодійності спостерігалися цього року?

Ірина: Зараз для того, щоб продовжити залучати кошти на військові потреби, благодійним організаціям дуже важливо робити це креативно і давати можливість дарувати позитивні емоції, залучати людей не за допомогою жалю або сорому. Ні в якому разі, я вважаю, у благодійності не повинно бути почуття сорому. Це неправильне почуття. Навпаки: людина повинна дуже хотіти зробити щось хороше і отримати від цього позитивні емоції. Зараз добре проходять проекти, спрямовані саме на позитивні емоції. Залучення уваги стає більш ефективним, якщо робити це різними нестандартними акціями. «Нетерплячки» – це запуск кульок. Червоні носики для діток хворих раком у БФ «Запорука». У «Таблеточек» супергерої мили вікна в «Охматдиті». Крім того, що це повеселило діток, багато хто дізнався про такі ось проблеми.

Друга цікава тенденція – це збільшення кількості спортивних заходів. У тому числі і у співпраці корпоративними донорами. Якщо раніше для бізнесу було нормально робити які-небудь «паті» або щось в цьому роді, зараз набагато цікавіше запропонувати співробітникові якісь нестандартні рішення, на зразок спільного виїзду всією сім’єю на якесь спортивне змагання. І це вірно. Ми нарешті рухаємося в потрібному направленні.В цьому році, особливо в Києві та у великих містах України, пройшло багато благодійних марафонів і пробігів.

Посилюється залучення співробітників великих корпорацій в різні благодійні ініціативи, спрямовані на використання якихось внутрішніх ресурсів – допомоги, часу. І це важливо, коли у людей дійсно не так багато грошей, які вони можуть пожертвувати. Ефект буде більш відчутним, якщо запропонувати їм якісь форми, що дозволяють вкласти у все це частинку себе, свого часу або непотрібних речей. Не дарма дуже активно розвиваються благодійні ініціативи, побудовані на обміні непотрібними речами. Той же самий магазин «Ласка». Благодійна барахолка «Кураж-базар», яка трансформувалася в бізнес-модель. Той же самий сайт «Мурахи» -платформа, яка дозволяє продати непотрібні речі, а гроші передати в кілька благодійних фондів.

Такі позитивні моменти показують, що за благодійника треба боротися, але виключно в тому, щоб запропонувати йому ідею, яка несе позитивні емоції. Окрім цього, ще один великий плюс – можливість проконтролювати, що сталося з грошима. Саме таке поєднання є виграшним. На щастя, з’явилося більше свідомих людей, для яких важливо не просто повеселитися і пожертвувати, але й потім не соромитися запитати: «А що сталося з моїми грошима? Як я отримаю звіт. Що станеться? І якщо не вийти, як я можу з вами комунікувати далі, щоб перенаправити кошти на вирішення іншої проблеми?».

Ми розуміємо, не можна стовідсотково бути впевненим в успіху. Потрібно мати запасний варіант. Дуже важливо знати, що робити далі, якщо щось не виходить.

Скільки проектів вдається реалізувати? Майже всі сто відсотків?

Ірина: Так, але десь відсотків п’ять у нас відміняються. Причини різні. У тому числі є дуже важкі випадки, і люди йдуть. Бувають, звичайно, і позитивні причини. Наприклад, ми підняли дуже велику хвилю, розповіли багатьом людям, але все одно зустрічається недовіра до організації. Для деяких краще віддати гроші особисто в руки.

Татьяна: Безпосередньо. Мамі, наприклад, на картку. Ну ми ж не проти!

Ірина: На даному етапі ми розуміємо, що заборонити це не хочемо. Знову-таки, всі наші історії – від людей, в яких ми впевнені. Бувають, звичайно ж, різні випадки. Трапляються форс-мажори, шукається рішення. Якщо людина хоче передати гроші батькам особисто, ми даємо контакти фонду і просто ведемо контроль усього, що відбувається. Наприклад, зменшуємо суму проекту, яку потрібно зібрати, у себе на сайті.

Ми не забороняємо збір на інших майданчиках. Історії, з якими до нас приходять, дійсно непрості, в тому числі і пересадка кісткового мозку – це 120 000 євро. Якщо переводити на нинішній курс – це більше 3 млн. гривень. Тому дуже часто на великі проекти, пов’язані з пересадками органів або операціями за кордоном, ми збираємо тільки частину необхідної суми. І завжди, коли починаємо це робити, дізнаємося, чи є можливість витратити цю частину суми в інших цілях, якщо раптом не вдасться зібрати все.

Татьяна: Буває проект просто не йде…

Ірина: Що ми будемо робити з цими грошима? Чи можемо оплатити підтримуюче лікування? Чи якась інша можливість їх застосувати? Якщо ми розуміємо, що так, тоді починаємо збір грошей. Паралельно йде збір на сайті самого фонду, який цей проект подав, на нашому сайті і в соціальних мережах.

Найважливіше тут – це щоб фонд, який подав проект, дуже чітко контролював всі канали збору і зупинив його в потрібний момент. Щоб не вийшло так, що гроші вже є, а ми все ще збираємо – раптом знадобиться. Підхід «раптом знадобиться» на нашому майданчику не працює. Це і є складність, з якою ми стикаємося.

Для того, щоб почати збір, ми повинні точно розуміти, що будемо робити з грошима. Чи зберемо ми їх. І тому, наприклад, коли приходять звернення про те, що у дитини рак і давайте збирати відразу багато грошей – це знадобиться, ми відмовляємо. Давайте з’ясуємо чітко, що потрібно на лікування, яка потрібна допомога. І після того, як у нас з’являються підстави для збору, ми підключаємося.

PR-менеджер УББ Татьяна Райкова

Іноді починаються суперечки з приводу того, чи варто благодійність афішувати чи вона повинна бути «тихою».

Татьяна: Мені здається, це індивідуально.

Ірина: В мене взагалі двояке ставлення. Я розумію, звідки ця ситуація. Дуже часто з’являються якісь завищені очікування, особливо від корпоративних донорів. Але з приводу людей… Я більш ніж упевнена, що люди, які дійсно хочуть допомогти, повинні не боятися, не соромитися і розповідати про це. Якщо ти ось можеш допомогти і дати гроші, які вирішать проблему, таке твоє рішення. Можеш розповідати, можеш не розповідати. Але якщо ти хочеш вирішити проблему, хочеш зробити так, щоб люди, які тобі довіряють, долучилися і почали думати про те, що це важливо… Так ти міняєш людей навколо себе. Ти показуєш їм позитивний приклад, і я вважаю, що це правильно.

Недарма вся західна ідеологія побудована на тому, що якщо ти не займаєшся благодійністю, значить з тобою щось не так.

Я дуже сподіваюся, що і в Україні ми скоро прийдемо до розуміння, що це так само нормально, як і займатися спортом. Тому що спорт розвиває тебе фізично, благодійність розвиває духовно.

Татьяна: Мені здається, це пережитки Радянського Союзу, коли всі ховалися по своїх квартирах, ніхто нічого не знав, і не дай бог, хтось дізнається, хто скільки заробляє. У плані благодійності взагалі такого поняття як фінансова допомога не існує. Я вважаю цих людей донорами. Вони – лідери думки серед суспільства. І якщо ці люди просто роблять перепост або розміщують посилання на проект, а за рахунок цього поста приходять люди, які дають реальні гроші, це теж, по суті, пожертвування. Тому що людина, може, десь навіть жертвує своєю репутацією. Він вже відповідає за те, що проект хороший і на нього треба жертвувати гроші. Цього теж потрібно не боятися.

Ірина: У кожного своя думка, але я вважаю, що про це потрібно розповідати. Інше питання як ти про це розповідаєш. Не просто «Який я молодець!», а «Дивіться, я це зробив, і ви можете зробити те ж саме». Не має значення, скільки у вас часу або грошей. Ви можете власними зусиллями вирішити проблему, яка стосується не тільки вас. Не можна створити якийсь закритий світ, де тобі добре, а все навколо погано, і ти закриваєш на це очі.

Не потрібно ігнорувати те, що відбувається навколо. Адже кожен вчинок, навіть, здавалося б, найнезначний, може змінити чиєсь життя. Загляньте на Українську біржу благодійності, приєднуйтесь до проектів, розвивайтеся духовно.

ФОТО: Дмитро Єршов