Легенди Києва. Частина 3. Андрій Первозванний

З Андрієм Первозванним пов’язана одна знаменита київська легенда, а також сторінки історії та народні традиції.

Андрій Первозванний – особистість реальна. Він був одним з 12 апостолів («апостол» – з грецької «посланник») обраних Ісусом Христом і першим покликаним до цього служіння, тому Андрія і називають Первозванним. Після дня П’ятидесятниці, коли на апостолів зійшов Святий Дух, вони отримали дар розмовляти мовами тих народів, до яких їм за жеребом випало йти проповідувати. Святий Андрій проповідував у містах на території сучасних Туреччини, Греції, Македонії, Криму і Кавказу. Це було в I столітті.

Приблизно в X столітті народилася легенда про те, що Андрій Первозванний з Скіфії відправився на північ вздовж Дніпра і відвідав місця де, тепер стоїть Київ. Про цю історію розповідає Нестор Літописець на початку XII століття у своїй знаменитій праці «Повість временних літ». Насправді, досі немає жодних підтверджень реальності чи вигаданості цієї розповіді, проте більшість дослідників все ж схиляються до думки, що апостол Христовий північніше Криму не подорожував, а легенда була придумана в кінці X століття за часів хрещення Київської Русі князем Володимиром Великим.

На День Андрія були поширені так звані любовні ритуали, коли незаміжні дівчата ворожили на своє майбутнє або на нареченого.

Сама ж легенда оповідає, що святий Андрій, дійшовши до київських пагорбів, зійшов на один з них і встановив дерев’яний хрест. Місцеві краєвиди настільки йому сподобалися, що він своїм супутникам передрік велике майбутнє Києва: “На цих горах засяє благодать Божа, і буде великий город і багато церков буде побудовано”.

Як би там не було, але з часу хрещення Києва шана до святого Андрія Первозванного тільки зростала. У другій половині XI століття внучка князя Ярослава Мудрого Анна, прийняла чернецтво і заснувала в Києві поряд з Десятинною церквою жіночий монастир святого Андрія – перший на Русі на честь цього святого. Під час навали хана Батия в 1240 році обитель була зруйнована і більше не відновлювалася.

На місці нинішньої Андріївської церкви, як одному з передбачуваних місць відвідування святим Андрієм, протягом багатьох століть будували дерев’яні церкви на честь апостола. Однак через недовговічність будматеріалів і грунтових зрушень, храми часто перебудовували. Все змінилося в середині XVIII століття, коли на кошти імператриці Єлизавети за проектом знаменитого архітектора Бартоломео Растреллі була побудована кам’яна Андріївська церква в стилі бароко, що є сьогодні однією з візитних карток Києва. До речі, з того часу Андріївським став називатися і спуск, що починається біля підніжжя церкви.

У продовження будівництва храмів, присвячених першому учневі Ісуса Христа, в 2000 році на Печерську була побудована невелика Андріївська церква, а навпроти встановлено 8-метровий пам’ятник апостолу Андрію.

Що стосується народних традицій, пов’язаних з Андрєєвим днем, то їх досить багато. Варто зауважити, що вони не мають відношення до церковним традиціям, а виникли ще в дохристиянські часи. До того, як на Русі стали відзначати свято святого Андрія, наші пращури в цей день здавна відзначали своє народне язичницьке свято, пов’язане з магічними обрядами і ритуалами. Вже пізніше православ’я і язичництво в цьому святі настільки переплелися, що в такому вигляді переходили з покоління в покоління.

За церковним календарем свято Андрія Первозванного припадає на період Різдвяного посту, з цієї причини різноманітні вечорниці, забави та розваги не можуть мати місце. Однак народні традиції пов’язані саме з цими заходами.

На День Андрія були поширені так звані любовні ритуали, коли незаміжні дівчата ворожили на своє майбутнє або на нареченого, а також намагалися дізнатися, яка у нього буде професія. Наприклад, це обряд «засівання конопель», ворожіння на дзеркалі, туфле чи річковому мулі і т.п. Популярними у молоді були ігри в «Калиту».

Що стосується не особистих, а побутових ритуалів, то на Західній Україні в ніч перед святом палили «андріївські багаття», так як було повір’я, що в цей час нечиста сила забирає у корів молоко.