Маріїнський парк (фото)
Ми вже встигли прогулятися від метро Арсенальна через готель Салют, Парк Слави, музей Голодомору і Києво-Печерську Лавру до Національного музею історії України в Другій світовій війні. Сьогодні ж йдемо в інший бік від Арсенальної.
Через одну із найстаріших вулиць Києва – Грушевського, по якій раніше їздили трамваї, спускаємося нижче до входу в Маріїнський парк! Не можемо цього не показати:
Біля входу в парк є будинок за адресою Грушевського, 9а (на першому знімку). Особливий він тим, що з часу його здачі в експлуатацію, в топі найдорожчого житла Києва завжди знаходяться квартири саме за цією адресою. Від чотирьох кімнат і аж до 10, купа туалетів, висока стеля, гарний вид з вікна та багато іншого пропонується за ціною в районі 10 млн доларів! А в сусідньому, ще сталінському, будинку знаходиться один із найстаріших магазинів міста – Чумацький Шлях. Правда, зараз він обзавівся новим господарем і з милого радянського гастрономчика перетворився на маркет делікатесів.
Заходимо в Маріїнський парк. Як підказує вікіпедія, до середини ХІХ століття замість парку тут були “Присутствені місця” – губернські установи, які пізніше були розчищені, а новоявлене пустище назвали “Двірцевою площею”. Після реконструкції Царського палацу у 1868-1870 роках, імператриця Марія Олександрівна захотіла благоустроїти парк на цій площі. Чоловік-імператор-Визволитель (таке прізвисько історики дали за скасування кріпацтва) Олександр ІІ задовільнив примху і вже в 1874 було закладено парк, який генерал-губернатор князь Олександр Дондуков-Корсаков, надіславши попередній проект, запропонував назвати “Маріїнським”. Цар погодився. Ще називали Двірцевим – за назвою площі.
У 1919 році парк було офіційно названо “Радянським”, а від 1917 року там розміщалися поховання учасників революції, через що побутувала назва “Жертв революції”. 2 лютого 1933 відновили назву “Маріїнський”.
Парк розміром майже 9 га сплановано в пейзажному стилі: затишний, тіністий, з купою старезних дерев. У 1900 (!) році було встановлено великий чавунний фонтан, який можете побачити на фотографіях. А краще сходіть подивіться в живу.
В Маріїнському парку встановлено кілька скульптур і пам’ятників: у вигляді гранітної урни на постаменті пам’ятник на братській могилі учасників Жовтневого збройного повстання 1917 року; учасникам Січневого збройного повстання 1918; надгробок на могилі Андрія Іванова; пам’ятник Миколі Ватутіну на його могилі; низка паркових скульптур та інші.
Маріїнський палац у Києві зведено в 1750-1755 роках за зразком палацу, який проектував Бартоломео Растреллі для Олексія Розумовського, фаворита імператриці Єлизавети Петрівні. Вона ж і обрала місце для будівлі під час відвідин Києва в 1744 році. З іншого боку знаходиться Міський сад, який було закладено роком раніше все тим же Растреллі. Він майже на 2 га більше Маріїнського парку, хоча, чесно кажучи, я взагалі вважав, що це все просто величезний міський Маріїнський парк 🙂 Біля палацу є прекрасний оглядове місце, з якого видно гелікоптерний майданчик, Паркову дорогу, Дніпро, лівий берег і зелень обох берегів.
На території саду знаходиться амфітеатр “Мушля”/”Черепашка” (через форму), де проходять різні цікаві перформанси та деколи виступають напіваматорські театральні колективи. В інший час, глядацькі лавки використовують люди, щоб перепочити та поплюхати насіння. Біля амфітеатру – прекрасні місця, щоб поглянути на футбольний матч на стадіоні “Динамо” ім. Лобановського. Звичайно, якщо не заважають дерева. До послуг людей тут здають в оренду велосипеди, ролики, сігвеї та багато іншого на будь-який смак. Також відкриваються прекрасні краєвиди на лівий берег, знову ж таки – якщо крони дерев не завадять.
Далі спускаємося сходами до іншого боку стадіону, тепер його видно “вертикально”. Йдемо ще метрів 50 і доходимо до Паркового мосту, який в народі зветься мостом закоханих. Тут чоловіки люблять освідчуватися в коханні; на весіллях вішають замки, що мають скріпити назавжди подружжя; на перилах пишуть зізнання в коханні та звичні “васятутбув” – мабуть, зізнання у вічній любові до себе. Також існує повір’я: якщо пройти з коханою людиною через місток, то ніколи не розлучитеся. Однак, працює ця легенда не стовідсотково, що підтверджує кількість стрибків від нерозділеного кохання. За це міст ще називають “Чортовим”.
Побудували його більше 100 років тому – в 1910 – за проектом відомого мостобудівельника Євгена Патона. Це один із перших розбірних мостів в Україні. А капітальну реконструкцію провели в 1983 році (стара конструкція нині знаходиться в музеї архітектури та побуту в Переяслав-Хмельницькому). Зараз довжина близько 50 метрів, а ширина – трохи більше двох.
Через міст закоханих потрапляємо вже до іншого парку – Хрещатого, де знаходиться бювет, ляльковий театр, музей води та інші цікавинки, про які ми розповімо наступного разу.
[FinalTilesGallery id=’4′]