Матч смерті – реальність чи вигадка?

У Києві та далеко за його межами добре відомий один футбольний поєдинок, який увійшов в історію як «матч смерті». За радянських часів в пам’ять про мужніх футболістів були встановлені пам’ятники, знято кінофільм. Але чи став цей поєдинок смертельним для київських футболістів? Загинули вони в результаті перемоги або з інших причин?

WeLoveUA спробує розібратися в історії події, що сталася більше 70 років тому.

Футбольний матч, який називають «матчем смерті» відбувся 9 серпня 1942 року на стадіоні «Зеніт» (нині «Старт» поруч з Охматдедом). У поєдинку взяли участь київська команда «Старт» і німецька «Флакельф» (Flakelf).

Передісторія

«Матч смерті» відбувся під час окупації Києва німецько-фашистськими військами 1941-1943 років.

Бажаючи відвернути місцеве населення від війни і показати, що вони дають окупованим містам жити спортивним та культурним життям, німці, зокрема, організували футбольні змагання, в яких крім «Старту» взяли участь команди: українських націоналістів, німецьких залізничників, румунської піхоти, угорських зенітників та ін.

До «матчу смерті» команда «Старт» провела 10 поєдинків, в яких здобула 10 перемог, причому, в середньому за гру забивали 5 голів, а пропускали – 1.

Команда «Флакельф»

«Флакельф» була найсильніша з команд окупаційних військ. Її гравці – льотчики і зенітники добірних частин військово-повітряних сил Німеччини «Люфтваффе». Команду особисто курирував Герман Герінг – права рука Адольфа Гітлера. Як і «Старт», «Флакельф» мав лише перемоги, тому до їх взаємної гри був прикутий величезний інтерес.

Команда «Старт»

На той час команда київського «Динамо», починаючи з 1936-го – регулярний учасник радянської першості. До того ж в 1936 році на кіноекрани вийшов фільм «Воротар», в якому знялися саме динамівці. Після виходу фільму, кажучи сучасною мовою, футболісти стали кінозірками. Хоча їх і без того любила київська публіка.

З початком Великої Вітчизняної війни (22 червня 1941 року) частина динамівців пішла на фронт, частина була евакуйована. 19 вересня року німці зайняли Київ. У той же час в місто повернулося багато людей, серед них кілька динамівців: воротар Микола Трусевич, захисник Олексій Клименко, півзахисник Іван Кузьменко, нападники Макар Гончаренко та Микола Коротких. Пізніше в Києві з’явився і тренер команди Михайло Путистін.

Незабаром директор хлібзаводу №1 і пристрасний шанувальник футболу покликав хлопців на роботу. Всього на підприємство влаштувалося 8 гравців «Динамо» і один – «Локомотива». Доукомплектувати склад, директор створив з гравців заводську команду під назвою «Старт».

Кілька з доукомплектованих гравців працювали не на хлібозаводі, а в київській поліції під керівництвом окупаційної влади.

Поєдинок

Ця гра була матчем-реваншем між «Стартом» і «Флакельф», а перша гра між цими командами відбулася на тому ж полі 6 серпня. Кияни перемогли з рахунком 5: 1, що сильно вдарило по самолюбству німецьких футболістів, які вирішили зіграти повторну гру і відігратися. Гра у відповідь, що складалася 9 серпня, і увійшла в історію як «матч смерті».

Ще одна деталь – німецькі футболісти були в хорошому фізичному стані, в той час як кияни, перебуваючи близько року в умовах окупації: не доїдали і працювали на важкій фізичній роботі, до того ж, в день гри їх від робочих обов’язків ніхто не звільняв.

Стадіон був переповнений. По ходу гри програючи 2: 0, «Старт» здобув перемогу з рахунком 5: 3. Варто сказати і те, що німці залякували наших футболістів, попереджаючи, що в разі перемоги, їх повісять прямо на воротах.

Після матчу

Загибель футболістів

18 серпня футболістів відвезли прямо з заводу – заарештували всіх «стартівців». Правда, в гестапо залишили тільки вісьмох «динамівців», гравців інших команд – відпустили.

Щодо причини арешту є кілька версій. За однією з них, «Динамо» було командою НКВД, а гравці його співробітниками. За іншою – гравців заарештували за крадіжку хліба на заводі. Були й інші, але справжню причину так і не встановили.

Під час обшуку на квартирі Миколи Коротких була знайдена фотографія гравця в формі НКВД.

Нападник «Динамо» помер під тортурами. Решту гравців перевели в Сирецький концтабір – один з найкривавіших. У лютому 1943 року були розстріляні динамівці Кузьменко, Клименко і Трусевич.

Остаточне розслідування цієї справи закінчилося лише в 2000-х роках. Слідство встановило, що гравці були розстріляні за наказом начальника концтабору, але причину з’ясувати не вдалося.

Сьогодні

Про матч 1942 року сьогодні в Києві нагадують три пам’ятника: на стадіонах «Динамо» і «Старт», а також в районі колишнього Сирецького концтабору.