Мурали Києва: що ми про них думаємо?
В останні роки на зовнішніх стінах київських будівель з’явилися картини, які на думку одних являють собою справжні витвори мистецтва, на думку інших – містечковий арт.
Отже, «Мурали» – один з різновидів сучасної out door – живопису, що належить стріт-арт художникам. Від звичайних графіті Мурали відрізняє художній зміст і масштабність виконання. В Україні за останні два роки особливої популярності набули патріотичні Мурали. Ми вирішили познайомити вас з найвідомішими і з’ясувати, чи на стільки вони гарні.
Столичні патріотичні мурали
Найбільші і відомі столичні патріотичні графіті знаходяться на Андріївському узвозі на вулиці Боричів Тік, 33. Їх автором є знаменитий стріт-арт художник з Франції Жюльєн Маллан. На стіні 5-поверхової будівлі зображена українка. Портрет доповнює пейзаж стародавнього Києва з його сучасними визначними пам’ятками.
Цьому ж майстру належать графіті на вулиці Ольгинській. Підлітки, що сидять спинами один до одного, в одязі патріотичних кольорів, тримають ланцюг з підвіскою у вигляді українського герба.
Графіті з героями мультфільму про козаків зроблені художниками компанії «Wall Street». Побачити плоди їх старань можна неподалік від Пішохідного мосту.
Графіті «Я люблю Україну»: на тлі українського прапора відображені руки у вишиванці, складені у формі сердечка. Побачити це зображення можна в районі Виноградного провулка на Печерську. Авторство команди «Uptown Team».
На Оболоні знаходиться відразу три патріотичних графіті. Ці графіті жителі району охрестили «Пам’ятками Києва». Тут зображені: пам’ятник Володимиру Великому, арка Дружби народів, пам’ятник Богдану Хмельницькому, куполи Києво-Печерської Лаври, пам’ятник Кию, Щеку, Хориву та їхній сестрі Либідь.
Патріотичне дерево виросло на стіні будинку за адресою: вул. Оболонська, 29. Воно виконане у вигляді серця, пофарбованого в жовто-блакитний. Замість листя гілки прикрашають сердечка, а саме дерево облюбували птиці. Кияни вже встигли охрестити його «Українським деревом любові» або «Чудо-деревом».
Але найвідоміші оболонські графіті – панорама Києва на бойлерній за адресою: ул.Тимошенко, 13. Його автор – корінний киянин, художник Михайло Химич. Малюнок вражає своїми розмірами – 5 м у висоту і 27 в довжину. Майстер малював його щодня протягом трьох місяців і витратив 15 літрів акрилової фарби.
На Троєщині, точніше на вул. Радунській, 11а, також є мурал. У під’їзді будинку “розцвів” український пейзаж з хатками з солом’яними дахами, соковитими соняшниками, вітряком і лелеками.
Пандус біля під’їзду перетворився на вишитий український рушник, встеляючий дорогу мешканцям і гостям будинку. Автори – художники їх команди «Uptown Team» Макс Калмиков і Володимир Загородній. А ось ідея розмалювати під’їзд належала жительці будинку Юлії Герасимович.
На вулиці Вадима Гетьмана, навпроти будинку №2 на довгому бетонному паркані також з’явилися патріотичні малюнки. На тлі українського прапора зображені українець і українка, що тримаються за руки, солдат, що захищає дитину, а також карта України. «Слава вільний нації!», «Любіть Україну, як сонце любіть!».
Мабуть, найбільше запам’ятовуються київські патріотичні графіті, що знаходяться на вулиці Жилянській. Жовті соняшники на тлі блакитного неба виглядають сонячно за будь-якої погоди.
Але звання самого історично-патріотичного графіті по праву може заслужити мурал з портретами культових українських поетів: Тараса Шевченка, Лесі Українки та Івана Франка. Liryck Брагін створив портрет великого Кобзаря на стіні набережної біля Пішохідного мосту до Дня Незалежності України, а два інших портрета домалював слідом.
На вул. Шумського під’їзд одного з будинків також став майданчиком для створення графіті. Тут серед каштанів можна розглянути приголомшливий міський пейзаж.
Наприкінці жовтня в центрі столиці з’явився новий мурал, повз котрого неможливо пройти. На будинку за адресою: бульвар Лесі Українки 36 б з’явилася чарівна українка у вишиванці. Це справа рук художника Гвідо ван Хелтен, яку він присвятив красі українських жінок. До слова, цей мурал вважається найвищим у Європі (42 м).
До речі, йому також належить ще один патріотичний мурал – портрет Лесі Українки та посвята її поемі «Конвалія». Побачити цей шедевр можна за адресою: вул. Стрілецька 28. Проект отримав підтримку Віталія Кличка.
Бути чи не бути?
Чи доречні мурали в місті, де їх краще розміщувати і що зробити для того, щоб вони були легальні?
Ми поставили ці запитання учаснику і спів-організатору стріт-арт-команди «Uptown Team» Володимиру Загородньому (два його мурали потрапили в наш матеріал, але насправді в столиці їх набагато більше) і архітекторові будівельно-проектної компанії «Аеробуд» Олександру Єсіну .
Володимир Загородній: Місце для своїх муралів ми вибираємо самі: знаходимо підходящі за форматом і розташуванню, а потім намагаємося отримати дозвіл. Іноді нам пропонують вже готові варіанти вибрані заздалегідь представниками міської влади. Дозвіл беремо в ЖЕКу або в тих організаціях, які відповідають за благоустрій території в даному районі.
Процес займає днів сім. Кошти на реалізацію виділяють спонсори, або (що рідше) ми робимо це за власні гроші.
Я вважаю, що мурали доречні на старих «совкових» будівлях, не тих, що мають історичну цінність, а звичайних «коробках», яких повним повно в кожному місті.
Мурали – справа клопітка. Наприклад, на створення муралу «Я люблю Україну» на Виноградному провулку пішло дві доби. Але буває й довше. Все залежить від складності малюнка і від умов роботи (висота, температура повітря…).
Олександр Єсін: Доречність муралів в місті залежить від того, де, на якій будівлі і в якому форматі вони представлені. Якщо це історична забудова, категорично ні, якщо житловий непоказний будинок, то мурал лише прикрасить його. Звичайно, настінний малюнок повинен нести в собі якийсь посил і прихований сенс, щоб він змушував про щось задуматися, а не просто був відображенням фантазії автора, яка зрозуміла тільки йому самому.
Я знаю, що, наприклад, в США стріт-арт давно легалізувала і тепер він розцінюється як «облаштування міста». У Майамі, Сан-Франциско або тій же Атланті місцева влада привертає райтерів (ред.: стріт-арт художники-граффісти) для благоустрою неблагополучних районів, пустирів, парків і станцій метро. Є навіть спеціальні міські ради, які займаються цими проектами. Чому б не взяти на озброєння такий позитивний досвід?..
Наші люди запросто можуть зіпсувати малюнок, наприклад, зовнішнім утепленням або кондиціонером. Мистецтво мистецтвом, а комфорт і зручність дорожче.
Також знаю про те, що в рамках нового проекту City Art Гео ЛЕРОС в парку Шевченка поставили нові креативні лавки.Чим не сучасний стріт-арт об’єкт ?!