Невідома Україна: печера «Попелюшка»

Буковина … Чернівецька область … Дивовижна природа, стародавня архітектура і багатонаціональна культура цього краю не залишає байдужими тисячі туристів, які приїжджають звідусіль.

WeLoveUA розповість про одне, поки маловідоме місце в Новоселицькому районі, де серед 14 заповідних зон існують два чуда природи. Отже, в даній публікації мова піде про печеру «Попелюшка».

Печера знаходиться в 55 кілометрах від Чернівців поруч з селом Подвірне, і є свого роду інтернаціональною пам’яткою, що пролягає на територіях двох країн – України та Молдови, хоча основна частина розташована саме на нашій землі. Відкрита вона була відносно недавно – в 1977 році (хоча, за словами місцевих жителів, екскурсії сюди водили задовго до 1977-го року). За непоказним входом, на який тоді натрапили спелеологи (дослідники підземних просторів), відкрилося справжнє диво. Саме тому, що дослідники спочатку без ентузіазму поставилися до брудного і непривабливому входу в підземелля, печера і отримала свою назву.

Цікаво, що на молдавській стороні печера була відкрита в 1959 році і там вона носить назву на честь румунського спелеолога Еміля Раковіца, хоча в народі також називають і «Попелюшкою».

За допомогою топознімання визначили її довжину – 92,5 кілометра. За цим показником «Попелюшка» в трійці найбільш протяжних гіпсових печер і десятці найбільших в світі, і єдина в нашій країні за своїми масштабами. Але імовірно, сумарна протяжність всіх ходів і відгалужень – тисячі кілометрів. Якщо це припущення буде доведено спелеологічною зйомкою, то «Попелюшка» стане гордістю нашої країни.

Завдяки своїй унікальній трирівневій будові, відкладенням, «Попелюшка» має велику наукову цінність.

Це підземелля складається з численних аномально великих галерей, великих і малих залів, з’єднаних вузькими ходами.

Місцями печера має розміри 3-5 метрів завширшки і стільки ж заввишки. Деякі галереї мають свої назви, наприклад, «Стометрова зала», «Зала Попелюшки», «Зала з колонами». Довжина найбільшої зали – 170 метрів, а ширина – 65. Печерні зали покриті шарами глини різноманітних відтінків.

У підземних ходах встановлено і кілька глиняних скульптур, серед яких, звичайно фігура Попелюшки.

До середини минулого століття це підземелля було затоплено, а в деяких його ділянках вода стоїть досі. Крім того, тут знайдено близько двох десятків підземних озер, які згодом отримали свої назви, зокрема, «Блакитне озеро», «Озеро динозаврів». До речі, вода в них багата на мінерали і може надавати цілющу дію.
Вчені встановили, що повітря в цих підземних ходах має знижений вміст кисню і підвищений – діоксиду вуглецю, що має терапевтичний ефект. До речі, при тривалому знаходженні в таких умовах (200-300 годин протягом 5-6 тижнів) у людини нормалізується артеріальний тиск і покращує обмінні процеси. Тому в Україні деякі печери використовуються в спелеомедицині. Правда, якщо вміст діоксиду вуглецю сильно перевищений, то при тривалому знаходженні викликає у людини бачення і галюцинації. Тому після відвідування печер часто народжуються різні історії і легенди.
Є у «Попелюшки» і своя, можна сказати, «казкова» загадка. У печерних відкладеннях був знайдений мінерал бірнессіт, відкритий наукою в середині XX століття. Справа в тому, що цей мінерал частіше зустрічається на океанічному дні.

Те, що про це дивовижне місце в Україні стали говорити зовсім недавно, пов’язано ось із чим.

Довгий час вхід до печери знаходився тільки з молдавської сторони, а роботи з відкриття і з української сторони, почалися лише в 2012 році, звідки сьогодні вже можна потрапити в це підземелля.

Екскурсії в печеру проводяться для невеликих груп в супроводі досвідченого гіда.

Спелеологи радять дотримуватися кількох основних правил, серед яких: обов’язково одягнути каску, мати з собою мінімум два джерела світла, не намагатися протиснутися у вузькі місця і не спускатися під землю поодинці. Незважаючи на казкову назву печери, ці правила тут ніхто не скасовує, оскільки похід в подібні місця завжди екстремальний.

Нині «Попелюшка» увійшла до списку туристичних об’єктів Буковини. У 2015 році її зображення надрукували на серії поштових марок «Краса і велич України».