Про що книга? «Ворошиловград»

We Love UA пропонує вашій увазі найяскравіші цитати з твору Сергія Жадана «Ворошиловград»

«Ми змушені рятувати тих, хто нам близький, не відчуваючи те, як змінюються обставини і як нас самих починають рятувати близькі нам люди. Мені здається, що саме так і повинно бути, і сама наша близькість обумовлена ​​загальними переживаннями, спільним життям і можливістю спільної смерті. Десь за всім цим і починається любов».

«Життя – штука сувора, але справедлива. Хоча іноді просто сувора».

«Життя – це виснажлива, щоденна боротьба зі своїми залежностями».

«Ми часто не знаємо заходи своїх можливостей, боїмося заступити за межі, які самі для себе визначаємо. А їх визначає чисто Господь».

«Є життя, яким ти живеш, і не маєш права поступатися, і є смерть – місце, куди ти завжди встигнеш, тому не потрібно туди поспішати».

«Все дуже просто: триматися один за одного, відбиватися від чужих, захищати свою територію, своїх жінок і свої будинки. І все буде добре. А навіть якщо не буде добре, то буде справедливо».

«Мабуть, тоді він і зрозумів, що головне – не відводити погляду, вміти сприймати проблеми як неминучу даність, яка несподівано з’являється, але потім неминуче відступає».

«З боку я виглядав танкістом, чий танк давно згорів, але бажання воювати лишилося. З цими думками й пішов до праці».

«Телефони існують, щоб повідомляти різні неприємності. Телефонні голоси звучать холодно й офіційно, офіційним голосом простіше говорити погані новини».

«У ту ніч він спав глибоко і спокійно, ніби хтось переганяв через нього сни. Вони прокочувалися через нього, як вагони з мануфактурою через вузлову станцію, і він переглядав їх все, як начальник станції, від чого вигляд у нього був зосереджений і відповідальний».

«Суспільство жере саме себе, воно осідає під вагою силікону, яким саме себе і накачує».

«Зв’язати нас один з одним можуть тільки спільне проживання і спільна смерть».

«Робота внесла в моє сум’яття певну розміреність і впорядкованість. Коли тобі є чим зайнятися, ти менше думаєш про коридорами майбутнього, якими так чи інакше доведеться пройти».