Небезпечно вільний Параджанов на Левандівці
З п’ятниці, 19 серпня, у Львові працює фестиваль Параджанова на Левандівці. Ще тиждень в культурно-мистецькому центрі “Супутник”, який реанімували і врятували від руйнування львівські ентузіасти, а також в Левандівському парку, будуть проходити заходи, присвячені видатному режисерові.
В рамках фестивалю в «Супутнику» можна буде побачити інсталяцію «Сергій Параджанов: сновидіння XXI століття». Яскрава експозиція об’єднує рефлексії сучасних художників на тему фігури Сергія Параджанова. Проект представляє куратор Вікторія Данелян (Музей сновидінь, Київ).
Параджанов легко і граючи розширив кордони пізнаваного, а заодно і реабілітував, звільнив кінообраз від будь-яких нашарувань, перш за все літературних. Таке було під силу хіба що Фелліні.
Параджанов – особистість епатажна, волелюбна і поетична, рідко з ким настільки беззастережно римується часто суперечливий епітет «геній». Параджанов автор, можливо, кращою стрічки за всю історію українського кіно «Тіні забутих предків». «Тіні» несподіваним чином синтезували в собі фольклорні мотиви, рішучий експериментальний режисерський стиль і прекрасну операторську пластика. «Тіні забутих предків» перша ластівка і найвища вершина українського поетичного кіно.
Фігура Параджанова обросла легендами і міфами, як квітами – яскравими, пишними, екзотичними. Наприклад, коли Параджанову забороняли зйомки чергового фільму, він вішав собі на шию плакат «Я безробітний» і так ходив по Мосфільму. А одного разу він послав телеграму: “Москва. Кремль. Косигіна. Оскільки я єдиний безробітний кінорежисер у Радянському Союзі, наполегливо прошу відпустити мене в голому вигляді через радянсько-іранський кордон, можливо, стану родоначальником в іранському кіно”.
У знаменитому фільмі Параджанова «Тіні забутих предків» є сцена вінчання, коли на Івана і Палагну надягають ярмо. Виявляється, цей обряд повністю придумав сам Параджанов. Спочатку це викликало невдоволення у гуцулів, але в підсумку вийшло, що гуцули самі повірили в це. Кажуть, що на деяких гуцульських весіллях цей ритуал, придуманий Параджановим, проводять досі. Ну принаймні, так говорять.
А якось раз, в свій день народження, режисер ходив київськими вулицями і запрошував всіх до себе додому. Прийшов чоловік сто. Звичайно, в квартиру все не помістилися. Але іменинник знайшов вихід: він розстелив на сходах по всьому будинку килими і розсадив гостей на них. Сам Параджанов їздив на ліфті між поверхами, кажучи тости, а гості пили за його здоров’я, сидячи на сходах.
Уривок з фільму Романа Ширмана «Небезпечно вільна людина»
З програмою фестивалю, майстер-класів та кінопоказів можна ознайомитися тут.