Пантелеймонівський монастир у Феофанії

Місцевість, де знаходиться Пантелеймонівський монастир, за свою історію носив кілька назв: «Лазаревщина», «Шихраївщина» і нарешті «Феофанія», від імені єпископа Феофана.

Розташування

Феофанію знайдете на околиці Києва між Голосієвом, Теремками і Хотовом. І якщо за радянських часів вона була відома завдяки різним науково-дослідницьким установам, то сьогодні асоціюється, в першу чергу, з монастирем.

Історія

Отже, на початку 1800-х років настоятель Михайлівського Золотоверхого монастиря єпископ Феофан (Шиянов) побудував в цій місцевості собі невелику заміську дачу, що дозволялося по його рангу. У 1803 році тут вже була освячена невеличка церква на честь Чуда архистратига Михаїла.

Під враженням тутешньої природи, один з наступних настоятелів Золотоверхого монастиря єпископ Інокентій (Борисов) вирішив влаштувати тут подобу Святої Землі. Він побудував кілька альтанок в різних місцях і дав їм біблійні назви. Таким чином, Феофанія потроху стала розквітати.

У 1861 році у Феофанії був відкритий скит Михайлівського Золотоверхого монастиря (скит – це невеликий монастир, що знаходиться у віддаленій місцевості і, як правило, підпорядковується якомусь великому монастирю). Його облаштуванням зайнявся відомий священик Воніфатій Виноградський, зарахований Українською Православною Церквою до лику святих у 2011 році. При отці Воніфатії було побудовано декілька будівель, головним з яких став храм на честь всіх святих.

У 1903 році, коли обитель відзначила 100-річчя, було запропоновано побудувати великий соборний храм, тим більше, що наявні три церкви в монастирі вже не вміщали всіх парафіян. Собор на честь великомученика Пантелеймона будувався 10 років – з 1904 по 1914 рік. Храм вийшов одним з найбільших у Києві та його околицях, адже його висота становить 50 метрів.

У 1915 році Синод оголосив скит самостійним монастирем. Відзначимо, що обитель грала дуже важливу роль у житті сусідніх сіл і хуторів, адже багато жителів працювали тут: малярами, ковалями, швеями, а також працювали у величезному монастирському саду.

Все змінилося після революції з приходом безбожної радянської влади. Монастир закрили, а на його території розмістили господарський кооператив. До 1930-го року було зруйновано два малих храми.

Під час Другої світової війни постраждали й інші важливі об’єкти обителі, так що від Пантелеймонівського собору залишилися лише стіни. Після війни територію монастиря віддали Академії наук, а в ушкодженому соборі розміщувалася лабораторія з експериментального дослідження різних вибухів.

Духовне життя в Феофанії відродилася в 1990 році, коли зруйнований собор був переданий Церкві. Спершу в обителі був скит Покровського жіночого монастиря, а в 2002 році він отримав самостійність. Відновили й зруйновані церкви – в 1998 році Пантелеймонівський собор, в 2005 – храм Чуда архістратига Михаїла, в 2009 – храм Всіх святих.

У монастир люди приїжджають не тільки на молитву, а ще й до цілющих джерел, де можна набрати води і скупатися.