Розстріляне Відродження: Євген Плужник і Михайло Семенко
Weloveua продовжує розповідати про видатних представників українського Розстріляного Відродження.
Євген Плужник
Євген Плужник (1898 – 1936) народився в Воронезької губернії, а пізніше разом з батьками переїхав на Полтавщину – батьківщину батька.
Втілюючи свою мрію, юнак в 1921 році вступив до Київського музично-драматичного інституту імені Миколи Лисенка на відділення акторської майстерності. Однак, Євген захворює на туберкульоз і залишає навчання, незважаючи на успіхи. З того часу йому регулярно доводиться проходити санаторне лікування, на яке витрачалися чималы кошти. Тоді Плужник став заробляти учительській роботою і робити переклади. При цьому у вільний час займався самоосвітою.
У той же час Євген починає писати вірші. Роботи опубліковані в 1924 році в ряді журналів, а перші збірки «Дні» і «Рання осінь», були надруковані відповідно в 1926 і 1927 роках.
Крім поезії з-під пера Євгена Плужника виходять п’єси та кіносценарії, якими він заявив про себе як про перспективного і обдарованого драматурга.
Активно брав участь в діяльності літературної групи «Ланка», членами якої були такі відомі українські письменники як Григорій Косинка, Іван Багряний.
Творчість Євгена привернула особливу увагу радянської влади. У 1934 році його арештовують за звинуваченням у причетності до націонал-терористичної організації.
Вирок – розстріл. Пізніше його було замінено ув’язненням в таборі особливого режиму на Соловках. У суворих північних умовах загострилося захворювання, і в 1936 році Євген Плужник помер від туберкульозу.
У 1956 році письменника було реабілітовано. Його умовну могилу створили на київському Байковому кладовищі.
Михайло Семенко
Михайло Семенко (1892 – 1937) був родом з Полтавщини, а на навчання відправився в Петербург, де вступив у Психоневрологічний інститут. З настанням Першої світової війни кинув навчання і переїхав до Києва.
Тут Михайло взявся за розвиток футуризма, який набирав тоді популярність в Європі. За це й отримав звання засновника українського футуризму. У 1913 році видає першу збірку під назвою “Prelude”.
Через якийсь час Семенко створив “Асоціацію панфутуристів”, учасниками якої стали поети Микола Бажан і Юрій Яновський.
Михайло Семенко продовжував працювати активно і досить продуктивно. Так, в період 1918-1931 років він видав близько двох десятків своїх книг.
Спочатку революційні погляди Семенко, входили в «допустимі» рамки радянської літератури, але з часом поет все більше змушував владу нервувати.
У 1937 році, через три дні після одного з творчих вечорів, Михайла заарештували за нібито причетність до фашистської націоналістичної терористичної організації, а також спроби повалити радянську владу в Україні. Зламавшись морально і фізично після тижневих допитів, ув’язнений змушений був підписати неправдиве зізнання. Тоді ж його і розстріляли.
Семенко поховали в загальній могилі в Биківні під Києвом. У 1957 році письменника-футуриста реабілітували після повторного слідства, що не виявило його причетність до терористичний організації.
Ім’я та твори Михайла Семенка були викреслені радянською владою з історії літератури. Тому його творчість ніяк не вплинула на наступне покоління. Однак вона вплинуло на сучасних українських письменників. 2012 рік вітчизняними письменниками-авангардистами був оголошений Роком Семенко.