Розстріляне Відродження: Микола Хвильовий. Лесь Курбас

We Love Ua продовжує цикл матеріалів про творчих українців доби Розстріляного Відродження.

Микола Хвильовий

Микола Хвильовий (1893 – 1933) – один з основоположників української післяреволюційної прози, з чиєї смерті ведеться список понад тисячу страчених представників інтелігенції, пізніше названих «Розстріляним Відродженням».
Народився Микола Фітільов (справжнє прізвище письменника) на Сумщині в родині вчителя дворянського походження.

Воював в роки Першої Світової війни, а потім вступив до лав Компартії України. У 1921 році переїхав до Харкова. Працював на заводі, а свої твори друкував в ряді видань. Створив кілька літературних організацій, в які залучав молодих талановитих письменників.

Хвильовий був прихильником комуністичних ідей, оскільки щиро вірив, що після революції все люди стануть рівними, а Україна буде однією з найбільш розвинених і культурних країн в світі. Однак, з часом, він розчарувався політикою більшовицької влади і став закликати до орієнтування не так на московських, а європейських комуністів. Це не сподобалося владі – в 1927 році на Миколу Григоровича заводять справу і починають пильно стежити за ним і його діяльністю.

Ще більше розчарування політикою діючої влади посилилося в 1933 році, коли письменник побачив страшні наслідки штучного голоду. У цій атмосфері, створеній першими арештами української творчої інтелігенції, Микола Хвильовий покінчив життя самогубством, застрелившись у власній квартирі.

Твори письменника були заборонені радянською владою і стали доступними суспільству тільки перед самим кінцем тоталітарного режиму – весь цей час, за заповітом автора, вони зберігалися у його доньки.

Лесь Курбас

Лесь Курбас (1887 – 1937) – всесвітньо відомий український режисер, актор і письменник.

Народився на Львівщині в акторській сім’ї. Отримав гарну освіту в університетах Відня і Львова. Втілюючи свою юнацьку мрію, Лесь стає актором і в 1916 виходить на сцену київського театру Садовського.

Лесь Курбас був ініціатором створення декількох журналів, в яких публікував свої рецензії, огляди і інші матеріали, присвячені театру. У 1925 році його визнали одним з кращих радянських режисерів і присвоїли звання народного артиста республіки.
У 1922 році в Києві організував театр «Березіль» (з 1926 року перебував у Харкові), куди в якості драматурга запросив ще одного діяча українського відродження Миколу Куліша.

Деякі його постановки не знаходили розуміння у радянських критиків – його звинуватили у викривленні радянської дійсності. Часто новаторські кроки Курбаса не мали підтримки у глядача. У 1933 році режисера відсторонили від керування Харківським театром, хоча офіційною причиною було зниження відвідуваності. Режисер розумів, що далі провокувати владу не слід, оскільки кілька його знайомих письменників вже були заслані.

Лесь Курбас переїхав до Москви і про нього на деякий час забули. Але в тому ж 1933-му, послідував арешт. Його звинувачували в постановках націоналістичного змісту. Насправді причиною став донос одного з високопоставлених чиновників, дружина якого була актрисою і закохалася в Курбаса, і, в підсумку, покінчила життя самогубством.

Курбаса етапували до Харкова, де в 1934 році винесли вирок – 5 років заслання в трудовий табір на Біломорканалі (північ Росії). Варто відзначити, що тут у режисера була якась свобода – він займався постановками і міг вільно переміщатися по території.

За чергового доносу, його раптово перевели в більш суворий табір на Соловки і невдовзі розстріляли разом з його другом Миколою Кулішем. Їхня страта, як і інших 1111 ув’язнених, була «присвячена» 20-й річниці революції.

У 2007 році в Україні на державному рівні відзначили 120-річчя з дня народження геніального режисера.