Роль рослин в державній символіці України

Кожна держава має свій прапор та герб. Але окрім своєї унікальної геральдики націю також вирізняють з поміж інших за допомогою тісного зв’язку з природою місцевості на якій проживає народ. Ще з давніх давен на прапори вельмож та хазяїв рослин наносили зображення рослин та тварин. Цей природний символізм мав додати удачі та наснаги у ратній справі. Наші предки вірили, що якщо вони віддзеркалюють на своїх стягах той чи інший символ він стає їх оберегом та передає лицарям велич самої могутньої сили на землі – природи.

Старі нові символи та їх історія

Наші предки-слов’яни, як відомо, до правління Володимира Великого були тісно пов’язані з природою. Їх віра у надприродні можливості та силу різноманітних явищ була заснована на  природі, і її представниках – рослинах. Саме з цього часу починається зародження теперішньої української символіки.

З тих часів в народі шанують вишню – вона вважалася святим деревом бога Сварога і приймала головну роль у святі Нового Року, яке у прадавніх слов’ян відзначалося не зимою а на весні. Вважалося доброю прикметою, якщо вишня заквітне раніше ніж почнуть святкувати.

Яблуню вшановували, ще за часи трипільців, а про цілющі властивості груші язичники-слов’яни знали на рівні з греками та римлянами. Особливе місце займав ясень чорний – як чоловіче дерево з якого робили луки та елементи озброєння ще за часів прославлених скіфів.

Верба символізувала у слов’ян Прадерево життя, дерево шляху – тому її зазвичай висаджували край дороги. У наших предків був цікавий звичай – хльостання вербою. Оскільки за їх віруваннями наш світ був кордоном з космічним океаном всесвіту, верба ніби єднала ці дві реальності і робила людину ближчою до космосу і до Богів.

Липа вважалася деревом нашої праматері-води. Дуб був деревом перуна, а також ототожнювався з сонцем. Береза була деревом богині Лади, а клен належав богу Полелю. Калина приймала участь у відзначанні свята Коляди та народження нашого святі, а про її цілющі властивості були складені легенди деякі з яких дійшли і до наших часів у дещо видозміненому вигляді.

Сучасна рослинна символіка України

З тих давніх часів відбулося багато змін. На терни Київської Русі прийшло християнство, яке викорчувало і ввібрало в себе більшість вірувань язичників. Плин історії позначився і на вшануванні тих чи інших символів нашої країни. Так набули популярності чорнобривці (означають родину, батьківську оселю), барвінок (ототожнюється з вічністю, постійністю), лілея (символ Діви Марії, чистоти серця), волошка (скромність, тендітність) та багато інших.

На сьогоднішній день верба залишається одним із провідних символів нашої землі. Символ безперервності і сили життя. Християни вшановують вербний тиждень. Кору з цього дерева використовують як протизапальний і жарознижуючий засіб. ЇЇ оспівують у своїй творчості поети та письменники як невід’ємну складову нашої нації.

Тополя стала деревом зі стрункістю кого порівнюють дівочий стан.  Навіть Тарас Шевченко поему з однойменною назвою. А звичай «Водити тополю» на зелені свята зберігається на теренах України і по сьогодні.

У переказах та легендах дуб виступає найпопулярнішим символом довгого життя та могутності. Він поєднує світ живих та мертвих. Є центром всесвіту. Хоча дуб прославлений не тільки на Україні (його культ побутував і в Греції, Римі, Німеччині тощо), він є незмінно популярним.

Рослина що є виключним символом нашої держави є калина. В ній зашифрована віра у справжнє кохання, оспівана українська краса, чисте родинне щастя. Її використовують у лікуванні, без неї не обходяться на весіллях та при освяченні оселі.

Всі ці рослини як символи демонструють багатство нашої землі та її тісний та глибинний зв’язок зі своїм народом. Знаючи про них, люди завжди пам’ятатимуть де їх справжній дім.