СЕКОНДОМАНІЯ І СЕКОНДОФОБІЯ
Історія секонд-хенду починається з Англії. «Second hand», саме так називався плащ з королівського плеча, зшитий із дорогої і рідкісної тканини та наданий у тимчасове користування довіреній королю особі. Такий жест був особливо почесним і символізував особливу приязнь і довіру. Людина, що удостоювалась такої честі, вважалася по праву другою рукою короля.
З плином часу суть поняття «секонд-хенд» видозмінилося і стало означати одяг, що вже був у використанні. Ще років 100 тому, щоб позбутися речей, які ще знаходились у пристойному стані, люди здавали одяг у спеціалізовані магазини. Бо одна з традицій європейців – вести раціональний і продуманий спосіб життя. Саме економічний підйом Європи у 20-х роках минулого століття сприяв розвитку секонд-індустрії – люди не бажали носити одяг довше одного сезону, почалася гонитва за фешн брендами, модними новинками. Часто віддавали одяг, що жодного разу не був у використанні, тільки тому, що минув сезон колекції або ж власником був неправильно підібраний розмір.
До нас секонд потрапив у 90-ті роки минулого століття. Спочатку – у вигляді гуманітарної допомоги бідним. Сьогодні ж усе значно серйозніше – фактично у кожному місті можна знайти спеціалізовані магазини з бірками та примірочними. Часто серед них є речі, які іще жодного разу не одягалися.
Загалом магазини секонду мають свій розподіл:
- Сток— виключно нові речі.
- Крем— речі без візуальних слідів зносу.
- Екстра— речі з мінімальним відсотком зносу.
- Перша категорія— не рвані, не брудні, з мінімальним відсотком зносу.
- Друга категорія— значну частину становлять речі непридатні до продажу.
- Третя категорія— речі дуже поганої якості, часто ганчір’я.
Культура секонд-хенду існує у всьому світі. В Європі у пристосованих для цього місцях можна знайти спеціальні контейнери для одягу, гроші від продажу якого йдуть на благодійність. Люди, що здають непотрібний їм одяг, мають бонуси – вони отримують взамін різні дисконтні картки, купони на знижки, подарункові сертифікати і т.д. Вважається, що найбільш якісні речі привозять з Англії, також серед фаворитів любителів секонду – Італія, жителі якої мають чудову звичку позбуватися непотрібностей перед наближенням Нового Року.
Звичка купувати одяг у секонд-хенді стосується не лише малозабезпечених прошарків населення, серед любителів такого тренду чимало тих, хто вишукує ексклюзивні та часто брендові речі за помірну ціну.
Я теж бувала на секонді неодноразово. Ще за часів студентського життя такі секонд тусовки були знахідкою. Саме там я відшуковувала здоровецькі сукні, сорочки, які перекроювала і тестувала на цих матеріалах свої навички шиття (так робили і роблять багато модельєрів та етапі початку своєї кар’єри), знаходила цікаві крої, це все розпорювалося, розглядалося. Мені, як людині практику, простіше було 2рази побачити, ніж 10 днів читати.
Також секонд допомагав з матеріалознавством. Ці клапті було не «боляче» підпалювати, розпускати і ще проводити купу дослідів, щоб тепер розуміти різні види переплетення, склад, драпіровку, поводження тканини в процесі носіння, гігроскопічність і т.д.
Багато дизайнерів шукають на секондах цікавинки: тканини, принти, фурнітуру, фасони, аксесуари різноманітні деталі, які надихають. Це все видозмінюють і створюють повноцінні недорогі образи.
Але і тут є своє «але». Багато людей не можуть переступити через себе і придбати вживаний одяг. І тут питання не власного гонору. Існує багато думок, що речі, предмети вбирають на себе енергетику попередніх власників і новий володар може проживати чуже життя з усіма його негативами. Хтось просто гидує таким одягом. Але є категорія людей, які не заморочуються і з легкістю носять відомі бренди, не переплачуючи за них. Купувати чи не купувати одяг на секонді – виключно ваш вибір.
Носіть одяг з комфортом, той, що подобається, той, що окриляє.