Що читають у National Geographic. Частина 2
Ми вже колись розповідали, що люблять читати працівники National Geographic. Сьогодні додамо до цього списку ще декілька книг, таких же цікавих та захоплюючих.
Едвард Еббі «Пустельний солітер: Сезон в диких умовах» (Edward Abbey, Desert Solitaire: A Season in the Wilderness)
Цей автобіографічний роман – вже четверта історія автора. Спочатку вона привернула небагато уваги, проте з часом була визнана зразком світової літератури про природу. Задум з’явився після роботи автора у парку «Арки». Ідеться, власне, саме про парк – починаючи від поглядів на шкідливий надмірний туризм до відносин між людьми в різних умовах. Це результат спостережень, дискусій та суперечок з оточуючими на різні теми.
Едвард Еббі провів три сезони в пустелі Моаб у штаті Юта. І хоча книга написана у формі мемуарів, автор не забуває про гумор та вставляє декілька напів- або повністю вигаданих епізодів.
Книга – трохи містична та провокуюча. Тут і філософія, і гумор, і пригоди. Вона однозначно змусить вас задуматися про серйозне та важливе.
Дервла Мерфі «В Ефіопії з мулом» (Dervla Murphy, In Ethiopia With a Mule)
Ірландська велосипедистка та шукачка пригод пише книги про подорожі вже понад 40 років.
Саме ця історія розповідає про першу подорож до Африки у 1966 році. Під час поїздки в Ефіопію, Мерфі потрапила у, м’яко кажучи, небезпечну ситуацію. З в’ючним мулом вона пройшла від Асмари до Аддис-Абеби під направленими на неї дулами солдатських автоматів Калашникова. Мандрівка стала результатом натхнення творами попередників про чужинні місця, де поєднується краса, небезпека, самотність та містика. Як виявилось, люди тут (зазвичай) неймовірно гостинні, завжди раді прийняти та допомогти. Чудові пейзажі, гумор та ніякого страху.
Шеріл Стрейд «Дика природа: Від загубленого до знайденого на Тихоокеанській гірській стежині» (Cheryl Strayed, Wild: From Lost to Found on the Pacific Crest Trail)
Мемуари американської мандрівниці вийшли відносно нещодавно – у 2012 році, хоча похід вона здійснила ще у 1995.
У 2014 світ побачила кіноадаптація. 1 800 кілометрів у горах на самоті – це вдосталь часу на роздуми.
Поряд з описами, пейзажами та дорожніми замітками Шеріл Стрейд вдається до флешбеків з особистого життя, згадуючи, що заставило її відправитися у похід і не дозволило все кинути. Постійне напруження доповнюється гумором, а сама розповідь поєднує приємності та жахіття подорожі самотньої жінки, яка все покинула і вирушила, куди очі дивляться.
Енн Морроу Ліндберг «Подарунок моря» (Anne Morrow Lindbergh, Gift From the Sea)
Класика – велична та лірична. Авторка ділиться спогадами і роздумами про любов і юність, шлюб, мир, самотність і задоволення роздумувати про все це біля моря. Цю історію продовжують відкривати для себе нові покоління. Міняється хіба що передмова. Всі елементи, місця та події – переплетення спогадів письменниці. В дитинстві вона проводила кожне літо на острові з сім’єю, а коли вийшла заміж, відправилася з чоловіком у північноатлантичний регіон (він проводив дослідження та опитування, що пізніше дозволили заснувати перші трансатлантичні авіалінії). А коли діти виросли, письменниця провела багато часу в Африці та Атлантиці, де вела природоохоронну діяльність.
Тім Кахілл «Росомаха їсть мою ногу» (Tim Cahill, A Wolverine Is Eating My Leg)
Мандрівник із Монтани заснував власний журнал під назвою Outside.
Він – чемпіон зі спід-дайвінгу. Одна з його книг написана саме про дайвінг в атлантичних водах поблизу Північної та Південної Америки, в результаті якого він встановив світовий рекорд. А ще він писав про незвичайний власний досвід. Тім Кахілл не лише зміг подолати всі труднощі в поході через Гімалаї, покинутому місті в Монтані та забороненій зоні, описаній Діаною Фоссі. Він справді безстрашний та не бачить жодних перешкод на своєму шляху. Автор заводить нас у місця, які можна рідко побачити та де можна вижити. І читач стає таким же безстрашним.
Білл Брайсон «В засмаглій країні», «Ні тут, ні там» (Bill Bryson, In a Sunburned Country; Neither Here Nor There)
Перша книга – це свого роду блог, що зібрав нотатки письменника про його мандрівку Австралією.
Частину дороги він подолав автомобілем, частину поїздом. Спілкувався з людьми, дізнавався про історію, географію, флору і фауну, культуру.
В своїх історіях він звертається і до розповідей попередників, і не забуває про гумор. І незважаючи на те, що акули, крокодили, змії та пустелі постійно намагаються тебе вбити, це аж ніяк не позбавляє Брайсона оптимізму.
У другій книзі він розповідає про подорож Європою у 1990 році, а також згадує студентські роки, проведені тут.
Пункт відправлення – Хаммерфест, Норвегія, куди завжди хотів потрапити письменник, щоб побачити північне сяйво. Він побував у багатьох місцях Європи, постійно коментуючи побачене та порівнюючи з тим, що бачив раніше. Подорож закінчується у Стамбулі, що відкриває двері в Азію.
Ернест Хемінгуей «І сходить сонце» (Ernest Hemingway, The Sun Also Rises)
І трішки класики наостанок. Цей роман увійшов до числа тих, що найчастіше перекладаються. Це знову ж таки історія колишнього солдата. Джейк Барнс отримав важкі поранення в боях Першої світової війни, і тепер намагається забути і залікувати усе за допомогою алкоголю. Сюжет на має захоплюючого розвитку, головні герої просто розмовляють, думають про життя та приємно проводять час.
Кожна книга привідкриє завісу в невідомий світ або невідомий раніше куточок світу. Але, на жаль, не все ще перекладено. Читаємо в оригіналі, покращуємо англійську та сідаємо за переклад самі 🙂