Шведінг в Києві: захоплюючий фестиваль для любителів нестандартного кіно

Шведінг – слово нашому вуху незвичне. За настільки незвичайною назвою ховаються саморобні, аматорські рімейки відомих фільмів.

Цікаво, що «шведити» кінохіти вперше почали в США ще в 2008 році і роблять це досі. До України шведінг докотився через рік після свого світового тріумфу, причому зовсім випадково. З тих пір організатори фестивалю встигли «відшведити» практично всі українські міста-мільйонники. Цього року «sweded movies» дісталося до столиці.

Про те, як все починалося, що таке шведінг, як він потрапив в Україну і наскільки вдало тут прижився нам розповів ідейний натхненник і організатор українських шведінг-фестивалів Євген Кошин.

WeLoveUA: Розкажіть, як все починалося? Як ви дізнавалися про шведінг і чому вирішили цим займатися?

Фото: особистий архів Євгенія Кошина

Євгеній Кошин: У 2009 році, закінчивши філфак Донецького університету, я нудьгував без роботи в очікуванні початку занять в аспірантурі.

Випадково подивився фільм Мішеля Гондрі “Перемотка”, звідки і дізнався про шведінг. У цьому фільмі два головні герої працюють в салоні відеопрокату. Одного разу у них розмагнітилися всі відеокасети, і тоді хлопці, щоб врятувати свої шкури, вирішили перезняти своїми силами ті фільми, які у них вимагали клієнти.

На питання, чому нові версії виглядають, скажімо так, екстравагантно, герої відповідали, що посилають оригінальні фільми кудись у Європу, в так звану Шведію. А назад їм надсилають фільми вже “відшведеними” (sweded movies). Подивився я цей фільм – і вирішив теж “відшведити” який-небудь голлівудський блокбастер. «Ну добре, – подумав я- подивляться цей ролик кілька десятків моїх друзів, і який сенс?» Тоді я вирішив провести фестиваль. Нехай мої друзі і знайомі зберуться в команди і «відшведять» кілька різних фільмів, а потім ми всі разом подивимося їх у кінотеатрі на великому екрані і виберемо найкращі. Тоді я ще не знав, що ми були першими в Україні, а в світі вже рік до того моменту як проводився фестиваль “відшведених” фільмів – у місті Фресно, що в Каліфорнії.

Кадр із фільму «Перемотка» Мішеля Гондрі

А ви пам’ятаєте свій перший шведінг в рідному Донецьку? Коли вирішили його провести?

Я виступав на поетичному слемі в Миколаєві. І дізнався, що місцеві хлопці проводять так званий “кіномарафон”, в якому люди повинні зняти якийсь фільм чи то за 36, чи то за 48 годин. Я вирішив, що для шведінга оптимальний час гри – рівно одну добу. Ніч з п’ятниці на суботу – ідеальний час для максимальної концентрації сил.

7 листопада 2009 пройшов Перший Донецький шведінг, який ми проводили разом із сестрою Юлею і моїм другом Ванею Клочко. На жеребкування прийшли переважно мої приятелі, яких я зібрав через соціальні мережі. Однак, зал кінотеатру був переповнений.

Але одним шведінг-фестивалем все не обмежилася…

На наступний раз спрацювало “сарафанне радіо” – і в другому шведінгу брали участь вже близько 150 чоловік. Десь до шостого шведінгу проходило одночасно 4 покази в забитих до відмови залах арт-хаусного кінотеатру “Кінокульт”. З 2009 по 2013 рік ми провели в Донецьку десять фестивалів шведінга. Пробували різні форми, наприклад, якось провели опен-ейр шведінг під мостом в міському парку. Експериментували з жанрами – проводили тематичні “шведінги” на фільми жахів, на супергеройські блокбастери, на космічну фантастику. Одного разу навіть провели радикальний експеримент – і змусили учасників змішувати в одному “шведінгу” два фільми одночасно. Наприклад, що буде, якщо “Хроніки Нарнії” змішати з еротичними опусами Тінто Брасса, а “Доктора Хауса” з мультфільмом “Козаки”?

Як взагалі виглядає ігровий процес шведінга?

Раз на кілька місяців пара-трійка сотень людей збиралася в команди по 5-10 чоловік, у п’ятницю ввечері приходили в умовлене місце на реєстрацію і жеребкування. Команди отримували диски з фільмами, заздалегідь не знаючи, що саме їм належить «шведити». Дивились оригінальний фільм. А потім за одну добу писали сценарій, майстрували костюми з кольорового паперу, будували декорації з картонних коробок, винаходили саморобні спецефекти. Знімали трихвилинний рімейк – в квартирі, на вулиці, де завгодно. Монтували. Захекані і щасливі, в суботу ввечері вони прибігаи до кінотеатру, вручали свої творіння організаторам. Проходив показ, після якого самі ж команди голосували за найкращі роботи. Потім – нагородження переможців, що плавно перетікає в афтепаті, де всі ділилися враженнями та емоціями.

Але потім шведінг вийшов за межі Донецька. Де ще в Україні проводилися подібні ігрові кінофестивалі?

Десь після третього шведінга почалася експансія нашого руху по всій країні. Спочатку до нас підключився Миколаїв, потім – Львів, Луганськ, Дніпропетровськ. Це тільки за нашими правилами. Далі я вже перестав стежити. Кажуть, ще в Харкові та Одесі щось проходило. Ми з сестрою роз’їжджали по Україні та проводили презентації. Про наш рух знімали репортажі телевізійники, з’являлися статті в пресі, один модний журнал навіть якось опублікував інструкцію по правильному «зашведіюванню» фільмів. Шведінги проводили в студентських літніх таборах, в школах, інститутах… Загалом, до осені 2013 року ми стали місцевою донецькою “фішкою” – поряд з центром сучасного мистецтва “Ізоляція”, парком кованих фігур і так далі. Команди змішувалися одина з одною, з’являлися сім’ї і діти у хлопців, які познайомилися один з одним на шведінгу. Через місяць після десятого фестивалю ми провели ретроспективу, тому як тільки в Донецьку до цього моменту було вже «відшведено» більше двохсот фільмів. Було що згадати. Хлопці подарували мені ляльковий мультфільм, в якому мій “відшведений” персонаж зіграв головну роль. Через три дні після цього я, не захистивши дисертацію, поїхав до Москви навчатися кінорежисурі з надією, що без мене в Донецьку шведінг-рух продовжиться.

Центр сучасного мистецтва «Ізоляція» в Донецьку (офіційна назва — благодіний фонд «Ізоляція. Платформа культурних ініціатив»)

Але ж події у Донецьку явно вплинули на ваші плани. Чому свій наступний захід ви вирішили провести саме в столиці?

Дійсно весь 2014 рік Донецьку було не до шведінга. До того часу у нас завелася самеї «відшведена республіка”, але більша частина нашої шведінг-коммьюніі виїхала з міста – в Київ, Мінськ, Пітер, Одесу, Львів, в Штати, Англію. Після завершення лекційного курсу в Москві повертатися мені було нікуди – і в травні я поїхав до сім’ї в Київ, потихеньку працювати над дипломом. На одній з донецьких переселенських тусовок до мене підійшли хлопці і запитали: “Ну що, ти будеш проводити шведінг тут, у Києві?”. Спершу я відпирався. Потім на мене стали насідати вже корінні кияни, які бачили наші шведи в Інтернеті. Мені здавалося, що не варто залазити в одну річку двічі і повторюватися. А потім до мене звернувся один товариш і каже: “Можна, я проведу?”. Я відповів: ” Слухай, так, будь ласка, у мене що, авторські права на шведінг? “. Товариш так нічого і не провів, навіть не почав. От мене злість і взяла.

Та й потім я якось трохи акліматизувався в Києві, який поволі ставав схожим на Східний Берлін. Рай для хіпстера з щотижневими фестивалями всього. Здається, шведінг цілком собі доречний в ряду фестивалів вуличної їжі, літаків, борід, йоги, коміксів, хіп-хопу…

Що ви чекаєте від київського шведінга?

Мене радує, що, судячи з усього, у нас вийде саме автентичний київський захід. Тому як саме донецьких команд на сьогоднішній день – не більше чверті від усієї кількості зареєстрованих. На новому місці ми приготували з сестрою купу сюрпризів, і киян очікує справжнісінький картонний кінофестиваль. Такого в Києві ще не було, без удаваної скромності стверджую. Шведінг пройде 27-28 листопада в кінотеатрі “Кінопанорама”. Правила та реєстрація на сайті www.shveding.com.

Для об’єктивності ми вирішили зв’язатися з учасницею українського шведінг-руху Вікторією Шашковою, яка неодноразово брала участь у донецьких шведінгах і збирається брати участь у київському фестивалі.

Фото: особистий архів Вікторії Шашкової

Вікторія Шашкова: «Шведінг – це здебільшого веселощі під час підготовки, ніж під час перегляду. Мені подобається шведінг за те, що він змушує нестандартно мислити. У нас немає бюджетів, які мають в розпорядженні режисери оригінальних кінострічок, тому доводитися сильно викручуватися, щоб передати зміст фільму. Так, наприклад, коли ми робили «Лангольєри» за мотивами Стівена Кінга, то ці монстри у нас були у вигляді цукерочок «Вечірній Київ» на мотузочці, а Халка ми сконструювали з зелених сміттєвих пакетів. А колись ми так втомилися, що самим не хотілося зніматися, тому функцію акторів виконували… овочі. Тоді ми взагалі відмінно повеселилися».

Нагадуємо, фестиваль пройде 27-28 листопада в кінотеатрі “Кінопанорама”. Правила та реєстрація на сайті www.shveding.com.