Українські словники – історія створення

Як каже народна мудрість: «Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш». За часи потурань і довговікового приниження, українська мова не тільки не зникла, а стала ще міцнішою і ближчою. Саме мова є одним із об’єднуючих патріотичних фактором для українського народу. Аби зберегти витоки і первозданну унікальність мови, почали з’являтися словники.

Найперший український словник

Відтак найперший словник української живої мови вважають «Лексись сирЂчъ реченія, въкратьцЂ събранны, и из словенскаго языка на простый рускій діялектъ истолкованы».

Він з’явився у 1596 році завдяки Лаврію Зизанію. Словник нараховує 34 сторінки церковнослов’янських слів із поясненнями українською живою мовою. Згодом, через 58 років, на світ з’явився «Лексиконъ словено-росскій и йменъ толкованіє». Це вже робота архітипографа Памви Беринди Києво-Печерської лаври. Це видання налічувало 475 шпальт із поясненнями українською мовою церковнослов’янських слів й імен. Словник також має передмову, у якій автором описано перешкоджання впливовими особами видання словника. Праця Беринди мала неабияке значення для всіх православних земель. Його неодноразово перевидавали як в Україні, так і за її межами. Ці два словника мали виключно пояснювальний характер.

Синоніма славеноросская

І тільки в другій половині XVII століття був складений словник української мови «Синоніма славеноросская». У цьому словнику всі пояснення були написані церковнослов’янською мовою. Він налічував 185 аркушів і був тільки у рукописному виді. Його автором вважається вчений монах, чиє ім’я не згадується. Словник так і не був виданий у друкованому варіанті.

Енеїда

Сучасним словником української мови слід вважати доданий словник у поемі «Енеїда», І.П. Котляревського. Так письменник став не тільки основоположником нової української літератури, а й лексикографії. Після виходу «Енеїди» почали стрімко з’являтися невеликі українсько-російські словники, які додавалися до творів. Такі словники були пристосовані лише до конкретних творів. Така практика словників-доданків дала поштовх для створення більш-менш стабільного словника «Собраніе словъ малороссійскаго нарЂчія», який був виданий москвичем Іваном Войцеховичем у 1823 році. У ньому можна було знайти визначення більше тисячі слів, які вміщувалися на 42 аркушах.

Словник Грінченка

Словники українсько-російські активно почали з’являтися протягом XIX століття і на початку ХХ. Всі вони на сьогоднішній день мають велике культурне значення. Серед відомих українських словників можна назвати працю Б.Д.Грінченка «Словарь української мови». Він з’явився у Києві в чотирьох томах. Борис Грінченко працював над ним 2 роки (1907-1909 рр.), але вже через 49 років словник знову перевидавався. «Словарь української мови» налічує близько 70 тисяч слів української мови, як літературної, так і народної. Праця Грінченка навіть отримала премію Російської академії наук. Він до сих пір залишається словником з великим науковим значенням. Це найповніший і лексографічно досконалий словник для початку ХХ століття. Для створення словника письменник використовував художню літературу, фольклорні джерела, інші словники і роботи журналістів «Киевской старини».

Словники Калиновича, Кириченка і Потебні

Справжнім бумом у розвитку вітчизняної лексикографії став період після Жовтневої революції. Одними із представників словників того часу став «Російсько-український словник» Калиновича і «Орфографічний словник» Кириченка. Не можна не оминути і словник «Українсько-російський словник». Це шеститомне видання працівників Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні, який створювали протягом 10 років. Це справжній скарб української лексикографії, який увібрав в себе лексичні і фразеологічній одиниці української мови.

На сьогоднішній день існує безліч словників як тематичних, так і мовних. Дякуючи словникам ми підвищуємо рівень своєї досвідченості і знання мови. Вони допомагають розширити людський свытогляд і підвищити культурний рівень кожної людини. Словники є тією скарбничкою знань, з якої можна черпати досвід і знання людства.