В Карелії є монастир, де прочани мають змогу преклонитися перед святим Олександром Свірським

В Карелії є монастир, де прочани мають змогу преклонитися перед святим Олександром Свірським, мощі якого збереглися нетлінними.

З усіх куточків світу до Свято-Троїцького чоловічого монастиря поспішають паломники аби поклонитися перед святинями і помолитися біля руки з мощами святого Олександра Свірського – святого, який вже декілька століть допомагає усім, хто з вірою просить допомоги.

«Майбутній святий народився у селі неподалік річки Ока у сімї селян, – розповідає отець Антоній. – Його батьки багато років не мали дітей і довго молилися, просячи Господа аби подарував їм дитятко. Коли народився син, то його вирішили назвати на честь пророка Амоса. З дитинства хлопчик активно цікавився життям Святих, відвідував усі Богослужіння, а коли йому виповнилося 19 років – вирушив на острів Валаам, де спершу був послушником, а згодом прийняв монаший постриг з іменем Олександр. Молодий монах вирушає на острів, де сім років молиться у печері. Згодом ігумен благословляє його іти подвизатися на Святому озері, де з часом постав цей монастир».

Святий Олександр Свірський є одним із небагатьох святих, які були удостоєні появи Святої Трійці. Бог, який явився йому у трьох Ликах, порадив як будувати монастир. І навіть вказав місце для майбутньої святині. Згодом отець Олександр став ігуменом збудованої святині. Він мав дар такої молитви по якій люди отримували зцілення, милістю Божою вирішували самі складні проблеми. У 1533 році ігумен помер проте люди йшли на його могилу і молилися йому як святому. А коли в 1641 році мощі відкрили, то виявили, що вони нетлінні. Здавалося, що покійник не помер, а лише заснув. Покійного ігумена причислили до собору святих.

З приходом радянської влади мощі святого під конвоєм забрали до тодішнього Леніграда, де хотіли довести, що мощі є не більше як восковою лялькою. Однак люди, які займалися цим, не раз зауважували дивну допомогу зі сторони святого. А в 1997 році інокиня Леоніда, яка протягом 30 років займалася науковою діяльністю і була автором понад 60 праць, розпочала пошуки мощей святого.

До того часу вона пішла в монастир і відшукала святиню у Військово-медичній академії, де вони зберігалися у музеї при кафедрі анатомії. І 30 липня 1998 року митрополит Санкт-Петербургський і Ладожський Володимир благословив відкрити святиню, аби віряни могли помолитися перед нею. І нині за допомогою святого Олександра Свірського їдуть хворі, бездітні, ті, хто втратив житло, роботу, сімю, а часто і надію на краще. Вони вірять, що святий обовязково їм допоможе. І з великим трепетом цілують його нетлінну руку, якою він, як кажуть монахи, благословляє людей.