Я БІДНИЙ!

Я не вважаю бідність чимось постидним і таким, чого треба соромитись. Вважаю, в цьому винна не людина, яка стала бідною або народилася в сім’ї бідняків. Це вина обставин, в яких вона знаходиться, та тих хто з цього користає, і тільки не розуміння проблеми, саме “ЧОМУ” і хто в цьому винен, веде нас вже 400 років на ті самі граблі.

Чому працьовита і чесна людина, яка сплачє всі державні податки, трудиться по 8-10 годин на добу, банально не має грошей прогодувати сім’ю?

Така людина йде на другу роботу, бо їй по ТБ, в різних ток-шоу, та у бульварній вуличній прессі, накшталт “Як заробити мільйон за 1 місяць/підлизати дупу начальству та керівництву/трахнути дружину друга/закрутити роман з дружиною директора фірми”…. кажуть: “Чувак, працюй більше ти погано працюєш, мало, більше, витрачай більше сил” і т.д.

“Чувак” починає більше працювати, приходить до дому і вже валиться з ніг, а йому дружина показує рахунки, і йому знову не вистачає на одяг дитині, на лікування батьків, комунальні послуги, оплату по кредитам, що він взяв на холодильник та ремонт житла. Йде молитись до церкви, а йому там ксьондз каже: “В цьому житті така твоя участь, терпи та змирись за участю своєю”. Потім розповідає про “верблюже вушко, та царство небесне”, вимагаючи пожертви на храм. І ти даєш останні копійки священнику, який приїхав на службу у 600-му мерседесі, бо віриш йому.

Є такий міф, мовляв “треба просто більше працювати і все буде”. (Мова не йде про той малий відсоток підприємливих людей, які виживуть в любих умовах, мова йде про критичну більшість українців, які сьогодні повально стають злиднями.)

Щоб щось мати, потрібно піти на “зговір з совісттю”, іншими словами, “продати душу”, а ті, які навіть у таких важких економічних умовах залишаються принциповими, правдивими та щирими, не женуться за прибутками, не танцюють на кістках своїх братів та сестер, які насмілились відкрити рота та піддати критиці існуючий стан речей, – або помирають з голоду, або зникають безвісті десь в лісі.

Так було завжди і нічого не змінилось. Я – є народ, я – є частина мого пригнобленного народу, і який би він не був, іншого в мене немає, і його проблеми ВСІ, особисто мене зачіпають напряму. Якщо десь хтось став бідніший, це значить, що десь, хтось став багатіший. Аксіома.