Як ми їздили до Our Last Night

Пам’ятаєте, ми говорили про причини відвідати Мінськ? Так от, є ще одна: музика. Здається, сьогодні серед численних видів туризму виокремлюють навіть музичний – коли ти їдеш не лише погуляти, а заодно і на концерт. Так і вийшло: якщо Our Last Night не їдуть до нас, ми їдемо до Our Last Night.

Хто-хто?

Our Last Night – гурт з містечка Холліс, що у Нью-Гемпширі, США. Існує з 2014 року. Музика – пост-хардкор та альтернатива. Учасники – Тревор Вентворт (вокал), Метт Вентворт (гітара, вокал), Алекс «Вуді» Вудроу (бас-гітара), Тім Моллоі (ударні).

Гурт підписав контракт з Epitaph Records у 2007 році, за день до того, як вирушити у тур. Тревору тоді було 13 років.

Альбоми

Дебютний The Ghosts Among Us вийшов у квітні 2008 року і одразу ж зайняв 6 позицію в чарті Billboard.

Продюсером наступної платівки, We Will All Evolve (2012), став Ендрю Уейд, який працював, зокрема, з VersaEmerge та A Day to Remember. Our Last Night вирушили в тур Welcome to the Circus, хедлайнерами якого стали Asking Alexandria. В цей же період гурт виступає разом із We Came as Romans, Attila, I See Stars, Stick To Your Guns, Memphis May Fire.

В липні 2013 року з гурту пішов ритм-гітарист, якраз за тиждень до початку туру із I Set My Friends On Fire. В серпні вийшов новий альбом – Age of Ignorance. Перед тим гурт виступив як ‘support act’ (разом із The Word Alive) в британському турі Sleeping With Sirens, зіграли на сцені Monster Energy фестивалю Slam Dunk, де їх відзначив журнал Kerrang!, та були визнані відкриттям року на Vans Warped Tour.

У 2013 році закінчився термін дії контракту, і музиканти вирішують не відновлювати його, а тому продовжують діяльність незалежно: йдуть з лейблу та записують 2 ЕР за допомогою успішної кампанії на Indiegogo (прим. – краудфандинговий сайт). Вже у жовтні виходить перший сингл нового Oak Island – пісня Same Old War.

Після цього гурт випустив акустичний ЕР, який так назвали – Oak Island Acoustic. Далі – спільний американський Come Alive тур із Set it Off.

Альбом Younger Dreams вийшов 16 червня 2015 року – в день народження Тревора. Йому виповнилося 22 роки. А гурту Our Last Night на цей час було вже 11.

Сьогодні звучання Our Last Night – суміш це пост-хардкору та альтернативи з елементами металкору. Їх музика стала мелодійнішою – більше чистого вокалу та співу, хоча скрім-елементи залишаються.

Our Last Night про тури, фанатів та тексти

Метт: Ми любимо виступати в Європі. Там – прекрасна фан-база, яку допоміг зібрати YouTube. В Європі це дуже важливий спосіб ділитися своєю музикою, особливо в Східній Європі. Нам там дуже подобається. Тамтешня атмосфера компенсує усі зусилля та кошти.
Тревор: Ми стараємось бути на одній хвилі з фанатами під час виступів та спілкуватися в соцмережах. Сьогодні це важливо.

Метт: А ще пісні: зміст має неабияке значення. Людям важливо, коли він співвідноситься із тим, що відбувається у їх житті. Коли те, про що співаємо – близьке їм, коли пісня може допомогти.

Our Last Night про незалежність від лейблу

Вуді: Коли ми почали грати, Треву було всього 11. Ми підписали договір з Epitaph, коли йому було 14. Коли думати про це зараз, це здається дуже дивним. Насправді нам було весело і хотілося виступати на місцевій сцені. Відповідно до того, як наш гурт розвивався, ми зрозуміли, що не треба мати занадто багато очікувань. Головне – багато працювати.
Метт: Працювати з лейблом для нас було дуже важливо. Ми багато дізналися про музичну індустрію, знайшли свій звук. Ми пішли з Epitaph у віці, коли дехто тільки починає записувати музику і виступати.
Тревор: Прекрасно бути незалежним виконавцем. Ніхто не ставить рамок. Не потрібно чекати півроку, щоб випустити одну єдину пісню.
Тім: Ми самі ставимо собі дедлайни, і лише ми можемо тиснути на весь процес! А це набагато краще, ніж купа людей, яким насправді все одно. Ми робимо це для себе і для фанів.
Тревор: Лейбл ніколи в житті не дозволи в би записувати нам кавери. А кавери значно розширюють аудиторію.
Метт: Останній альбом ми писали в божевільних умовах – всього за 3 місяці. Навіть в автобусі під час європейського туру. Але ми – незалежний гурт, робимо все самостійно: без допомоги, але і без контролю і тиску. В нас нема графіків. В загальному його можна описати однією піснею – Younger Dreams. Це постійне нагадування про те, що потрібно залишатися молодим. Тобто не можна забувати про свої мрії, про те, чого ти хотів, коли був малим. На альтернативній сцені за останнє десятиліття з’являлося і зникало багато гуртів. Приємно, що ми працюємо поряд з нашими друзями, яким все вдається – PVRIS, Beartooth, Pierce the Veil, Sleeping With Sirens,A Day To Remember, і це ще далеко не всі.

Summer of Covers

Так називався наступний ЕР групи, куди увійшло 4 композиції. Але цим все не закінчилось – Our Last Night час від часу записують свої версії поп-хітів.

«Ми самі виступаємо і режисерами, і продюсерами каверів», – кажуть музиканти. Записувати кавери запропонував менеджер гурту: мовляв, є багато виконавців, які живуть тільки з цього. Аудиторія слухачів від цього тільки збільшиться. Так і сталося. Але запис кожного каверу також займає багато зусиль та часу. Треба вивчити всі деталі та нюанси звучання, іноді навіть написати музику для своїх інструментів. Наприклад, у пісні Stay (Rihanna) звучить тільки фортепіано, жодних гітар чи ударних.

Кавери (плейлист): https://www.youtube.com/watch?

The BULLY Project

Відео на пісню Sunrise (Oak Island EP) вийшло в січні 2014 рокі у співробітництві з організацією The BULLY Project.

Метт: Це чудовий проект, а знущання – це жахливо. Організатори зняли хороший фільм і з усіх сил стараються запобігти усьому, що ми там можемо побачити. Адже від знущань страждають не лише діти, а й люди з особливими потребами та всі, хто стає на їх захист. Коли вийшов Sunrise, обидві наші сестри плакали, коли дивилися відео. Ми дивилися його разом із сім’єю.

Our Last Night у своїх текстах не раз звертаються до схожих проблеми.

Ми можемо почати змінювати поділений та наляканий світ

Ми знищуємо все, що заважало нам, ми сяємо яскравіше,і тепер нас почують

Концерт

І нарешті про концерт. Чи не перший раз в житті не хотілося, щоб «розігрів» швидше пішов зі сцени. Виступали два гурти – Stay Up Late і Across Silent Hearts. Перші ще й кавер на I Write Sins Not Tragedies Panic! at the Disco зіграли, за що окреме дякую (насправді не знаю нікого, крім декількох моїх друзів, хто слухає «паніків»; та й друзів насправді просто немає вибору.

За декілька років склалося так, що після кожного концерту окремо оцінюєш виконавців і публіку, складаєш два загальні враження. Бо якщо вираховувати середнє арифметичне – вийде не дуже хороший підсумок.

Іноді бачиш людей, що пройшли по списках і мало не обурюються: мовляв, ну не могли когось нормального привезти! Половина тих, хто купив квитки, стоїть із виразом обличчя в стилі «я заплатив, розважайте мене». Тому дуже цікаво спостерігати збоку за деталями.

На Our Last Night в Мінську все, знову ж таки, було по-іншому. Зал невеликий, але і він не повний. Проте це зовсім не перешкода. Народ гучно співав і «відривався» на повну. Зі слемом – на жаль чи на щастя – нічого не вийшло: заводила здався занадто спортивним на вигляд навіть тим декільком екстремалям, які були готові дуріти. А він так і не зрозумів, у чому ж річ.

Хороша акустика. Люди співають голосно, але ти чуєш гурт краще, ніж свого сусіда, який щодуху горлає на вухо. І, до речі, ні на вході, ні на виході ніхто не штовхається.. Навіть коли зрозуміли, що на meet’n’greet не всі потраплять. Оц й справді незвично і приємно дивує. А ще немає ненависних коментарів в соцмережах після концерту – ні про відтоптані ноги, ні про синяки на ребрах, ні про розтоптаний телефон і тому подібне. Лише декілька загублених речей, купа селфі з музикантами, відео та «трофеї».

Голос сів, сетлист із концерту крутився на повторі ще тиждень. Сміливо ставимо п’ятірку з плюсом.

На поличці з документами лежить ще не один квиток. Декілька ще чекають в касах. На те вона і осінь, щоб ходити на концерти та запасатися приємними враженнями. А ще – слідкуємо за Our Last Night в соціальних мережах.