Як провести один день в Івано-Франківську

Хтось сказав, що Івано-Франківськ – це місто-прогулянка. І не тільки тому, що його центральна частина повністю пішохідна. Можливо, ви не знайдете величезної кількості стародавніх будинків чи пам’яток архітектури. Проте тут, як і в давнину, багато парків та скверів. Місто знаходиться на своєрідному острові – воно оточене двома ріками. В гарну погоду можна помітити Карпатські вершини вдалині. На вулицях – багато затишних кав’ярень.

Вам не доведеться їздити громадським транспортом, адже все цікаве – поряд! Вулиці – вузенькі, тихі та затишні. А на початку 2000-их була проведена масштабна реконструкція історичних пам’яток, тож подивитися є на що.

Поселення з’явилося у 1662 році за наказом польського коронного гетьмана Станіслава Потоцького, який, не довго думаючи над назвою, назвав його на свою честь – Станіслав. Невдовзі тут поселилися ще й вірмени та євреї, Потоцький домігся магдебурзького права для міста, і вже до початку наступного століття містечко вже стало значним торговельно-ремісничим центром. Цьому посприяло і вигідне географічне розташування.

Ми розкажемо про декілька місць, які ви не можете не відвідати. Але насправді їх тут значно більше.

Площа Ринок

Найдавніше місце в Івано-Франківську є фактично ровесницею самого місця. Станіслав виник як фортеця, і площа була її центром. Навіть з точки зору географії: споруда мала форму правильного шестикутника із площею посередині. Місто було засноване саме у той період, коли в Європі при забудові активно використовували ідеї про «ідеальне місто» (про одне таке із таких, Жовкву, що на Львівщині, ми вже згадували). Будинки тут в основному дво- та триповерхові, і кожен поверх в давнину мав своє призначення. Перший слугував майстернею чи крамницею, другий – житлом для власника, кімнати на третьому здавали квартирантам. На Площі Ринок тричі на рік проводилися ярмарки – у травні, вересні та листопаді, і тривали вони близько чотирьох тижнів.

Ратуша

В центрі площі Ринок і досі стоїть ратуша, яка в давнину знаходилася в самісінькому центрі міста. Це одна із небагатьох ратуш в Україні, збудованих у стилі функціоналізм, та єдина в Україні світська споруда, що має позолочений купол. Якщо дивитися на Ратушу згори, можна помітити, що вона збудована у формі польського ордена Virtuti Militari – «Військова Доброчесність», який вручають за відвагу, проявлену перед ворогом. Споруду докорінно перебудували, надавши такого вигляду, вже у ХХ столітті, у період між світовими війнами. Сьогоднішня 49-метрова Ратуша – це вже четверта будівля. До речі, саме тут, над Ратушею в Івано-Франківську, вперше підняли жовто-блакитний прапор у 1990 році.

Зараз у приміщенні розмістився краєзнавчий музей, у фондах якого налічується більше 110 тисяч одиниць. Це – археологічні пам’ятки, зброя, живопис, графіка, ікони, зразки народного одягу та декоративно-ужиткового мистецтва. Під Ратушею є підвали, що колись з’єднували її з фортечними укріпленнями.

Палац Потоцьких

Замок – одна із найстаріших споруд, що з’явилася у місті у 1682 році. До сьогоднішніх днів частково збереглася частина фортечного муру, що увійшла до ансамблю торговельних споруд, створюючи тим самим досить цікавий краєвид. Те, що знаходиться за муром, сьогодні дещо важко назвати фортецею, адже пам’ятка – далеко не в найкращому стані. Коли місце перейшло у власність австрійців, тут облаштували військовий шпиталь, що пізніше став івано-франківським гарнізонним госпіталем. Палац Андрія Потоцького, що знаходиться на території колишньої фортеці, – одна із небагатьох споруд, що непогано збереглася і до наших днів. Мурований цегляно-кам’яний замок та в’їзна брама були реконструйовані на початку 2000-х. Палац оточений рештками фортифікаційних валів та бастіонів.

Художній музей

Знаходиться у приміщенні, що колись було костелом Пресвятої Діви Марії, збудованим ще в епоху Відродження. Його віддала під музей радянська влада, і з того часу собор так і залишається музеєм. У фондах – більше 15 тисяч зразків мистецтва, як образотворчого, так і народного. Серед пам’яток представлено іконопис, скульптуру доби бароко, роботи західноукраїнських класиків. Поряд з костелом була дзвіниця, зруйнована знову ж таки радянською владою приблизно через рік після закриття костелу. Під час реконструкції площі її відбудували за старими зображеннями.

Станіславівський некрополь 

Сьогодні це – Івано-Франківський меморіальний сквер, що отримав статус пам’ятки державного значення. насправді ж це колишній міський цвинтар. Найдавніші поховання датуються 1782 роком. Кладовище було одним із найвідоміших у Польщі та навіть Європі. Тут навіть існувала майстерня, де спеціально навчені майстри створювали унікальні надгробні скульптури та навчали цьому інших. Спочатку кладовище розташовувалося за мурами міста.  Проте з його розбудовою, а особливо після того, як мури були розібрані, кладовище поступово опинилося в самісінькому центрі! Колись цвинтар був схожим на справжню мистецьку галерею із виставкою скульптур під відкритим небом, проте з часом частина пам’ятників була знищена або втрачена. Рішення закрити кладовище і перетворити його на сквер було прийняте після погрому вандалів у 80-х роках. Ніхто так і не був покараний за потрощені склепи, знищені домовини та розкидані кістки. Пізніше вцілілі могили реставрували, а поряд була зведена капличка. 143 могили січових стрільців відтворили символічно в одній із частин скверу.

Обласна музична філармонія 

Цікаве місце як для цінителів архітектури, так і для цінителів мистецтва. Театр музичного мистецтва мав значний вплив на історію та культуру. Урочисте відкриття філармонії відбулося наприкінці 1891 року, а перед цим був оголошений конкурс на найкращий проект, переможець якого навіть отримав почесну нагороду від жителів міста – золотий перстень. Колись тут виступав театр під керівництвом Садовського та виконувала пісні Соломія Крушельницька. Сьогодні у філармонії діють камерний оркестр та оркестр симфонічної музики, а також Гуцульський танцювальний ансамбль. Приміщення філармонії було перебудоване у 1929 році, нещодавно ж тут провели комплексний ремонт. Будівлі не вдалося повернути початковий вигляд, однак холи, зали та сцени збережені повністю.

А ще в Івано-Франківську є пам’ятник яйцю, єдиний в Україні. Тут є мальовничі площі Шептицького та Міцкевича, храми та собори.

Треба обов’язково піднятися на оглядовий майданчик ТЦ «Легенда», щоб побачити Ратушу та Площу Ринок з іншого ракурсу. Треба прогулятися найменшою вулицею – вулицею Івана Труша, а також 100-метрівкою – другим центром міста; спуститися в підземелля; скуштувати штрудель. В Івано-Франківську є ще багато цікавого. А про місцеві легенди та місцевих знаменитостей можна дізнатися у кав’ярні «Говорить Івано-Франківськ»: тут все написано просто на столах!