Яремче. Курортне містечко з довгою історією

Чомусь із зимовим настроєм одразу ж асоціюються Карпати. І не дивно – гори, сніг, ялинки, лижі. До речі, це прекрасний курорт для лижників-новачків, де можна недорого винайняти житло. Але що ж це за містечко, Яремче?

Населений пункт розташований у Карпатському міжгір’ї на березі річки Прут. Воно знаходиться у межах гірського масиву Ґорґан і оточене горами з усіх чотирьох сторін. Через Яремче пролягає шлях на Говерлу.

Назвою містечко завдячує гуцулу Яремі Годованцю, що оселився тут першим.

Інших жителів та гостей також не довелося довго чекати. Спочатку це було курортне містечко, куди приїжджали жителі найбільших міст – Львова, Кракова, Варшави. На початку минулого століття, тут полювала віденська аристократія, в тому числі Марія-Терезія та брати Ліхтенштейни.

Активний розвиток містечка почався з появою тут залізничного сполучення.

Ще до недавнього часу (до 2006 року) в ужитку побутували дві назви – Яремче і Яремча, проте зафіксована була первісна.
Місцевість пов’язана з багатьма легендами. Серед найвідоміших – оповіді про Олексу Довбуша та його побратимів. Сьогодні до печери Довбуша може дістатися будь-то – сюди прокладена серпантинна доріжка.

Сміливців у Яремчому не бракувало: на початку першої світової війни багато юнаків вступили у лави січових стрільців. Запис відбувався поблизу залізничного вокзалу, а урочисту промову, якою і провів хлопців у путь, виголосив відомий письменник Богдан Лепкий.

За часів першої світової, містечко зазнало немало втрат і до того ж ще й постійно опинялося під владою то однієї, то іншої сторони.

Сьогодні це чи не найпопулярніше та найулюбленіше місце відвідувачів. Крім гарних краєвидів та лиж, містом є чим похвалитися. Це, зокрема, близьмо сорока санаторіїв та подібних закладів та ще більше об’єктів для зеленого туризму.

Це територія, де розкинувся «Карпатський» заповідник, якому вже більше 30 років. Він став першим природним парком на території України.

Щоліта, в останню неділю липня, тут святкують День міста та відбуваються традиційні гуляння.

Вже на початку ХХ століття тут відпочивало понад півтори тисячі людей за сезон, що приносило власникам будиночків немалий прибуток. На той час тут було понад 50 мурованих та дерев’яних віл. Напередодні першої світової війни кількість відпочиваючих зросла до двох з половиною тисяч. Тут зупинявся навіть Карл Франц Йосип Габсбург – австрійський престолонаслідник, що згодом став імператором Карлом І. Скільки людей приїжджає сьогодні – годі й порахувати!

На початку осені 1939 року сюди вступили радянські війська. Всі українські громадські та культурні організації були закриті і заборонені. Через декілька місяців поселення було окуповане німецькими солдатами, а багато людей просто вивезені на примусові роботи.

Не менш цікаві й околиці містечка. Наприклад, у селі Дора, що неподалік, є урочище Білий Камінь. Наприкінці ХІХ століття у ході розкопок тут було знайдено бронзовий меч та котелки, вік яких – майже три тисячі років.

У селі Микуличин, що також знаходиться неподалік, було відкрито перший в Україні готель. Будівля була двоповерховою, мала 8 кімнат і великий зал.

Якщо поквапитесь, можете знайти на різдвяні свята тут місце і для себе.