Фотопрогулянка Луцьком
Давно не гуляли з камерою, друзі. Цього разу покажу та розповім де можна погуляти в Луцьку, що познімати. Фотографії зроблені влітку ще під час Бандерштату, ностальгуємо разом: і за фестом, і за літом!
Почнемо нашу фотопрогулянку від центрального універмагу. Ще донедавна він був в радянському стилі і розвалювався на очах. Однак кілька років тому ЦУМ відновили, зробили модернову будівлю і «заселили» брендовими магазинами, ресторанами та фастфудом. Спочатку хотів показати стару версію будівлі, але краще не травмувати читачів і давайте пам’ятати саме таку.
Перейшовши дорогу від ЦУМа, потрапляємо на площу Лесі Українки, там і пам’ятник їй же (відкрито в 1977 році). За ним знаходиться Волинський обласний академічний музично-драматичний театр ім. Шевченка – головна сцена Волині! Урочисте відкриття теперішньої будівлі відбулося в 1976 році, будівництво тривало з 1970 року, а спроектували в Києві ще в 1965. Сам же театр бере свій початок із 1939 року. В 1941 була перерва, а коли фронт пішов на схід – робота відновилася.
Сьогодні репертуар театру складають найкращі українські та світові п’єси, адаптації нашого фольклору, а також сучасні твори. З афішою можна ознайомитися на сайті закладу – teatr.volyn.ua. Потрібно сказати, що в театрі працюють не тільки чудові актори, а й адміністратори, які завжди готові допомогти. Так, одного разу я замовляв квитки телефоном з Києва: адмін їх відклав в бік і, приїхавши до Луцьку, я зміг забрати перед самою виставою – все для клієнта!
З іншого боку площі розташувався Кафедральний собор Святої Трійці – пам’ятка архітектури місцевого значення. За словами історика Леоніда Маслова, це місце священне ще з ХІІ століття, коли тут було засновано монастир Святого Василія і церкву Святого Юрія. У 1644 році місцина відійшла католицьким ченцям, однак 1867 року російський уряд передав тодішній костел під приходську православну церкву та виділив 30 тис. карбованців допомоги. Ще 270 тисяч пожертв зібрали з віруючих. На ці гроші у 1876 році розпочали перебудову в православний собор, яку завершили за три роки, а ще через один – у 1880 – освятили. Інтер’єр багатий розписами, авторами яких є чех Федір Параляк (1905р.) і художниця з Острогу Лідія Спаська (1960ті). Окрім того, в 1904 році вхід на територію прикрасили парадною кованою брамою.
Вийшовши із цієї брами, гість міста потрапляє на вузьку пішохідну вуличку – Лесі Українки. Нею люблять прогулюватися як туристи, так і жителі міста. Тут розташовано безліч магазинчиків, кафе на різний смак і гаманець.
Дійшовши до кінця, треба перейти вулицю – користуйтеся «зебрами» – і продовжити ходу по вулиці Данили Галицького. Нею можна дістатися Свято-Покровської церкви. Найстаріший православний храм в Луцьку із діючих. Це вже Московський патріархат. Засновником вважається князь Вітовт, хоча є думка, що побудували внуки Володимира Великого. Вперше церква згадується в архівних документах ще в 1583 році, однак уже тоді вона потребувала капітального ремонту. Інтер’єр церкви належить до пізнього періоду: іконостас встановили в 1887році, а стіни розписували в 1932 і 1966 роках. До 1962 року в церкві знаходилася «Волинська Богоматір» – одна із найдавніших і найбільш важливих ікон. Зараз знаходиться в Києві в Національному художньому музеї. До речі, в Луцьку є один з найкращих музеїв ікони, який обов’язково варто відвідати навіть людям не дуже віруючим або інших релігій. Адже ікони там представлені ще ХІ-ХІІ століття!
Продовжуючи ходу, треба повернути праворуч – на Кафедральну вулиці. Відразу стане ясно чому – побачите Кірху. Її було збудовано в 1906 році як храм Луцької лютеранської громади. Однак у Другу світову війну занепала, пізніше належала різним установам, а після здобуття Незалежності віддали громаді баптистів, які за власний кошт відреставрували та повернули їй історичний вигляд. Зараз вона є пам’яткою архітектури і доповнює архітектурний ансамбль «Старого Луцька».
Якщо повернути лівіше від Кірхи і пройти метрів 50, то можна дійти до будинку Голованя. Це жилий будинок – архітектурна пам’ятка – на березі рички Стир. Розробив проект ще у 1980 році відомий архітектор Ростислав Метельницький. Подвір’я, стіни, дах і навіть зовнішня прилягаюча територія прикрашені безліччю (понад 500!) кам’яних скульптур різних стилів.
Повертаючись назад Лютеранською, а потім Кафедральною вуличкою ми дійдемо до Кафедрального костелу Святих Апостолів Петра і Павла. Також пам’ятка архітектури національного значення. Костел і колегіум (поруч) належали ордену єзуїтів, зараз собор належить Луцькій дієцезії, а колегіум використовується як навчальний заклад. Будували собор довго: перший камінь заклали в 1616-1617 роках, завершили будівництво купола в 1637 році, освятили ще через два – в 1639. Костел – яскравий приклад архітектури ренесансу.
З іншої сторони Замкової площі знаходиться найупізнаваніший Луцький об’єкт – Замок Любарта. Це пам’ятка архітектури та історії національного значення. Один із найбільших, найдавніших і найкраще збережених замків в Україні. Будівництво почали у 1350 (!) році та завершили 1430, хоча деякі елементи пізніше змінювали кілька разів, наприклад, висоту веж. Зараз же Замок відкритий для відвідувачів і на території знаходиться кілька музеїв: книги, дзвонів. Окрім того, на території проводяться музичні фестивалі, а також реставраційні – лицарські змагання в обладунках тощо.
На цьому наша прогулянка закінчується, проте, звісно, це не увесь Луцьк. Однак нова частина міста не така цікава, тому я вважаю, що столиці Волині – ідеальний варіант подорожі на вихідні.
[masterslider id=”3″]